Глава 11. Аукціон.

- Це помилка!  Я не продаюсь!!!  - закричала я, намагаючись зістрибнути з помосту і надавати жартівнику по шиї, але за руки мене вхопили два міцних стражника і повернули на місце.

 - Гей, ви чого?!  А ну відпустіть швидко!  Кому сказала?!

Я спробувала ногою дістати найближчого воїна і зробити йому дуж-же боляче.  Шкода, що я не на підборах, непогано було б припечатати його до дощатого помосту, а так довелося просто буцнути по коліну.  Воїн завив і застрибав на одній нозі, вхопившись за хворе місце обома руками.  Одна рука у мене звільнилася і я розмахнулась, цілячись другому кулаком в око...  Якби їх було тільки двоє!  Але їх було десятка півтора, не менше.  Мене скрутили в одну мить.

 - Дивіться!  Дивіться!  Який характер!  Справжня принцеса!  - скандував радісно Жук.  - Таку гарячу штучку ви більше не побачите!

 - П'ятсот пфінгів!  - вигукнули з натовпу.

      - Це був жарт?  Я пропоную вашій увазі не просту рабиню, а представницю королівської крові!

 - Шість сотень!

 - Шістсот п'ятдесят!

      - Подивіться на очі!  Вони метають блискавки!  Подивіться на це струнке витончене тіло!  Ці тонкі зап'ястя і щиколотки видають її королівське походження!

 - Сімсот!

 - Вісімсот!

 - Подивіться на її волосся!  Справжня блондинка!  Так і хочеться поворушити руками ці ніжні білі пасма...

 - Дев'ятьсот!

 - Ці маленькі долоні!

 - Дев'ятсот п'ятдесят!

 - Вона ще й освічена!

 - Тисяча!

 - Господарю такої рабині буде заздрити весь Корфанд!

 - Тисяча сто!

 - Тисяча сто - раз!  Тисяча сто - два!  Подумайте, це - останній шанс придбати рабиню королівської крові!

 - Тисяча двісті!  І крапка!  Це і так ціна нечувана!

 - Тисяча двісті - раз!  Тисяча двісті - два!  Тисяча двісті - три!  Продано!

Отже, я була продана з аукціону за тисячу двісті пфінгів, навіть не встигнувши побачити, кому.  Захопившись торгами, я мовчала, немов заворожена, а тепер, прийшовши до тями, знову заволала:

 - Негідник!  Негідник!  Інтриган!  Та я тебе!..

Коли мене проводили повз досить усміхненого Жука, я знову спробувала вирватися і штовхнути його ногою, але хлопці-стражники тримали мене міцно.  Зрадник весело помахав ручкою, і мене потягли далі.  Я ще почула, як він став представляти наступний лот:

 - А тепер, вельмишановні мешканці Корфанду, я пропоную вашій увазі чудовий екземпляр дикого снупса, якого ви зможете приручити і зробити своїм надійним стражем.

 - Десять пфінгів!

 - Зверніть увагу на його видатні розміри!

 - Одинадцять!

 - Подивіться на його незвично великі здорові зуби!

 - П'ятнадцять!

Торгуватися Жук вмів.

Я не дослухала кінця торгів, бо мене підвели до низького товстуна, що задоволено потирав руки.  Інші покупці кидали на нього заздрісні, а на мене - відверто хтиві погляди.  Мені від цих поглядів і сальних жартів навіть стало якось не по собі.  Добре навіть, що мене зараз оточує не менш дюжини стражників, вони хлопці при службі, нічого зайвого собі не дозволяють.  З одного боку, звичайно, вони мене вартують, зате з іншого я можу уявити їх своїми особистими охоронцями.

Моє тіло вони зберігають справно.  Ніхто зі строкатого різномастого натовпу не доторкнувся до мене навіть пальцем.

Трохи заспокоївшись, я перевела погляд на свого, так званого, «господаря», щоб йому грець.  Видно, тут він чимала шишка, одягнений пишно, самолюбства хоч греблю гати,  зате такий огидний, що гірше я навіть уявити собі не могла.  Його крихітні свинячі оченята збуджено загорілися, губи-вареники розсунулися в подобі посмішки, оголивши гнилі криві зуби.  Фу!

До мене потягнулася жирна рука з брудними обламаними нігтями, зате з шикарними кільцями на всіх пальцях:

 - Уті-тюті, солоденька моя!

Я твоя?!  Ой, пожалкуєш ти ще, що викинув такі гроші !

Нехай мене тримають за руки мої «охоронці», але доторкнутися якомусь мерзенному рабовласникові я до себе не дозволю!  Я сама до нього доторкнуся, та так, що мало не покажеться!

Мої зуби голосно клацнули в сантиметрі від його товстого пальця.

Свинтус досить жваво для його комплекції відсмикнув руку, посмішка сповзла з його обличчя:

 - Непокірна!  Нічого, відвезіть її в мій палац, нехай посидить кілька днів без їжі і без води, подивимося, як вона тоді заговорить, - задоволено крякнув в передчутті майбутньої насолоди, простягнув старшому жменю монет і махнув владно рукою.

От і добре, посиджу в палаці, виберу слушний момент і втечу, наздожену цього ловця снупсів та продавця невинних принцес в рабство і надаю по шиї так, щоб сам забув, що він не Спартак, і почав боротьбу проти рабовласницького ладу в цьому відсталому Корфанді!