Частина 14. Маргарита вже не та

Частина 14. Маргарита вже не та

Любава сиділа на високому стільчику біля барної стійки і замовляла вже четверту «Маргариту», чекаючи закінчення Вадикової зміни. Її довгі ноги так плавно переплелися одна з одною і щораз крутилися на невеличкій сідушці, що такий вигляд не міг не привернути увагу чоловічих поглядів. Жінка те і робила, що раз у раз відшивала надокучливих кавалерів, які, мов хижаки, кружляли над бажаною здобиччю в надії все ж таки поживитися смачненьким… Але сьогодні видався не їхній день!

Усі думки красуні були зайняті виключно Вадиком. З обіднього повідомлення вона вже знала, що хлопець зумів таки дістати необхідну інформацію, але яку саме, не написав. Тільки сказав, що повідомить особисто, при зустрічі ввечері в клубі.

- Я замовив для нас кімнату з кальяном! – Вадим нарешті підійшовши до барної стійки і, перекрикуючи музику, озвучив свої плани Любаві.

- Окей! – так само голосно відповіла звабниця і різким рухом розплела ноги у дві довжелезні ліани, які тяглися глибоко під коротеньку спідницю.

Чоловічі погляди провели свою недосяжну мрію до дверей окремої кімнати, а тоді, розчаровані від поразки, повернулися до своїх столиків…

- Ой, Любко, у мене такі новини!.. - вдихаючи з мундштука прохолодний і зволожений тютюновий дим, розпочав інтригувати Вадик.

- Та говори вже! Що ще за прелюдії?! – забираючи трубку, нетерпляче кинула Люба і теж гарненько затягнулася.

- Та добре… Чого ти? – хлопцеві аж ніяк не подобалося таке ставлення, але від Любані він був ладен терпіти навіть побої. – Богдан твій… у лісничому будиночку…

- Підміняє свого батька? – перебила, не давши можливість закінчити фразу. – Це і так логічно…

- Може, даси договорити? – ображено буркнув той і знову відібрав мундштук у змовниці. - Зарано робити такі висновки!

- Та… вибач… - Любава пристрасно поцілувала в губи співрозмовника і благально поглянула у вічі, мовляв, «я вся в увазі».

- Говорю прямо, тобі це не сподобається… - не знав, з чого почати розповідь Вадим. - Коротше кажучи, дядько Василь вирішив оженити Богдана і, вигадавши своє довготривале лікування, змусив його піклуватися про якусь чарівну столичну панночку… Ось!

Хлопець випалив усе на одному подиху, адже іншого виходу не бачив. А вираз обличчя Любави змінювався з кожною миттю, ніби якийсь внутрішні процесор повільно опрацьовував кожен процент інформації.

- Оце так поворот! Я й подумати не могла, що Василь Вікторович… на таке здатен…  - аж рота відкрила колишня королева краси, коли нарешті все усвідомила. – Ти повинен туди піти і негайно! Сподіваюся, ще не пізно зіпсувати цьому старому звіднику його плани! Скільки вони вже там разом? 

- Та не парся ти… Лише декілька днів… - заспокійливо промовив хлопець, пестячи оголене жіноче плече. - Може, й піду, а, може, й ні… Залежить від того, як ти мене… зараз попросиш…

Вадик  лукаво посміхнувся, зручно вмощуючись на м’якому міні-диванчику. Але жінка й досі була думками далеко. Тоді він протягнув свою руку, торкаючись стегна красуні, привертаючи її увагу. Вона поглянула на молодого чоловіка, очі якого задурманено сяяли, тоді зробила ще один вдих смачного диму і видихнула його вгору. Вадим постукав по своїх колінах, манячи дівчину до себе, а тоді хриплим голосом промовив:

– Любо… станцюй… для мене…

У жінки навіть у думці не було відмовляти його проханням.  Вона вже й так була цілком готовою до всіх чоловічих капризів, бо знала, що й сама не залишиться без належної уваги, тому одразу ж перейшла до діла.

Її рухи були ідеальними, плавними, еротичними і надзвичайними. Погляд, звабливий і пристрасний, прикований лише до нього одного. Від того вогню, яким пропалювала партнера жінка, Вадик загорявся. Любава і сама вогніла від бажання і змушувала палахтіти усе чоловіче тіло. Вона не просто танцювала, поступово оголюючись та ледь торкаючись ніг змовника. Люба купалася у своїх жіночих флюїдах, бризки від яких розліталися кімнатою, наповнюючи її жагою!

Не дочекавшись кінця прелюдії, Вадим всадовив збуджену Любаву  на коліна і вправно та пристрасно підсумував сьогоднішню сцену німого кохання…

- У понеділок у мене вихідний, тож, думаю, можна буде провідати названого братика… - застібаючи гудзики на жилетці, після яскравої ночі кохання першим порушив тишу чоловік.

- Що? Це ж тільки через чотири дні! – обурливо крикнула жінка, яка могла бути покірною тільки у сексі і лише з багатими добродіями.

- Ну, Любань, раніше ніяк... У мене ж робота! – не звертаючи уваги на істеричні рухи коханки, спокійно додав Вадим.

Жінка ще щось викрикувала, але хлопець спокійно прибрався і вийшов із кімнати, залишаючи без вибору і свою партнерку. Люба не мала іншого виходу, як заспокоїтися і піти за ним…