XI Хто «той»?

Шарлі повільно вирушила на роботу в компанії смачнючого ванільного лате, що прекрасно робила дівчина в кафе біля дому. Улюблена музика в навушниках, ароматний напій та приємна прохолода Нью-Йорка остуджувала розум й заспокоювала бурхливі думки.

«Все благополучно вирішилося. Друзі Адама живі, ми не ушкоджені, окрім морального переляку. Все ніби чудово. Та чому я так переживаю? Подумаєш, черговий раз потрапила в неприємності. Мей, тобі ж не вперше».

Рано її розбудила Дрю, якій не терпілося почути подробиці побачення з симпатичним таксистом. Вона й перша дізналася про вельми невдалий його перебіг в усіх деталях та відтінках. Про Річардса природно довелося промовчати, адже навіть блондинка, яка вірить всяким гороскопам і провидицям, не повірила б у почуте та здійняла паніку.

Не встигла Шарлотта переступити поріг студії, як на неї з допитом напала Даяна.

– Зізнавайся, ти ночувала у нього? Чого така пожована?

– Звичайно ні! Ми ледве знайомі.

– Теж мені зразок благочестя, – хмикнула колега. – Хоч цілувалися? А куди ходили? – Розгорнуті відповіді Шарлі були шоковим для колеги: – Навіть уявити не можу, що ти бідолаха пережила. Ти явно не погодишся з ним зустрітись знову, так?

– Не знаю навіть. Він хороший та скоріше за все не мій.

– Ти про побачення вчорашнє розповідаєш з таким траурним обличчям? Що, виявився недоумком? – роздратовано сказав Колін.

– І тобі привіт. Не твоя справа, Доноване, – кинула Даяна.

– Не бачу ентузіазму, на її обличчі, певно я правий.

– Особа її хлопця не має тебе хвилювати.

– Мій хлопець? – Шарлі здивовано глянула на подругу, а потім на ошалілого соліста.

– Ти уже зустрічаєшся з ним? – Колін кинув запитальний погляд на без того розгублену дівчину.

– Я? Ні, я не його хлопець. Тобто він мені не… Він друг…

– Коліне, чого ти на неї накинувся? Вона не зобов’язана перед тобою нести звіт, чи враховувати твою думку при виборі партнерів. Ти за кого себе маєш? А ти, Шарлі, чого виправдовуєшся перед ним? З ким хочеш з тим і зустрічаєшся, – розшаріле обличчя Даяни, викликало нові питання в рудій голові новенької.

– Даяно, вгамуйся! – спокійно, але не без злості сказав Колін.

– Ти…

– Я сказав, годі!

На що дівчина обернувшись на місці, мовчки пішла на кухню.

Шарлотта стиха додала перед втечею у зал:

– Я в праві бачитися з ким хочу і скільки хочу. Даяна права.

Вона стомлено сіла на край порожньої сцени, безцільно махаючи ногами та розглядаючи напівтемний простір.

– Шарлі, Що з тобою? – поцікавився Крістоф, сідаючи поруч. – Хто посмів стерти усмішку з мого милого личка? – акуратно повертаючи за підборіддя її обличчя до себе. – Що трапилося, люба?

«Люба? Чого це ти так мене називаєш?»

– Нічого, Крістофе,  просто немає настрою.

– Не вірю, що у такого сонечка може не бути настрою. Ти можеш довіряти мені, – узявши її за руку.

«Що ти, на Бога, робиш?»

– Посміхнись мені, прошу.

Видавивши посмішку, дівчина швидко перевела тему на останні новинки у світі кіно, а там і зовсім утекла до решти групи, що уже зібралася.

Така поведінка колеги, власні думки та переживання створили внутрішній електричний вакуум в середині неї. Вона потребувала миттєвого розслаблення та систематизації на фронті прихильників. Спокій та рівновага відновилися на сцені, якої Шарлотта тепер зовсім боятися. Лише третій концерт, а душа розквітла поміж нот та акордів.

«Це моє місце під сонцем. Я у своїй стихії».

 Під час чергової пісні вона у натовпі помітила Адама.

«Дуже швидко він знову з’явився. Я не впевнена, що маю до нього такий інтерес, як він до мене. Він веселий, гарний, добродушний, але напевно не цікавить мене, як чоловік. Мей, будь чесна з собою, ти не відчуваєш нічого. Ти не маєш скривдити його», – думала красуня, намірившись чесно поговорити з залицяльником.

– Рада тебе бачити, Адаме!

– Не міг пропустити можливості послухати тебе. Ти неймовірно виступила. Твій спів вдихає нове повітря в гурт

– Дуже дякую. Ми можемо поговорити в тихішому місці?

Очі чоловіка засяяли радістю:

– Залюбки. Я розумію, що це була остання пісня? Ти завершила роботу?

– У моєму виконанні, так, остання.

– Поїхали, прогуляємося. Не проти нічного рейду, у моїй компанії? Я нагодую тебе найсмачнішими млинцями у світі. Шарлі, я обіцяю без сюрпризів.

– Пізно вже для млинців. Моя талія таке не схвалить, – дивлячись на добру посмішку водія, впевненість Шарлотти потроху танула.

– Парочка малесеньких млинців не зіпсує такої чудової фігури, – грайливо підморгнув Адам, злегка потягнувши за руку, на знак запрошування. – Нумо! Поїхали, бо шкодуватимеш, а я то взагалі…