Розділ 23

Почувши шум у будинку, Владислав та Сабіна відсторонилися одне від одного.

— Що там відбувається? — зі здивуванням сказала Сабі.

Влад подав дівчину руку та допоміг піднятися. Коли вони зайшли у вітальню, то побачили людей у поліцейській формі.

— Руслане? — Сабі звернулася до брата та підійшла до нього. — Що відбувається?

— Сабі, я сам не розумію,  — фиркнув Руслан.

Чоловік у формі повідомив своє прізвище, посаду слідчого та оголосив Руслану повідомлення про підозру, в якій містилися відомості про кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрювався Бойко, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність. Доки слідчий читав підозру на права підозрюваного, Сабіна відчула, як ноги підкосилися. Дівчину вчасно схопив під руку... Ярослав.

— Це лише початок, дорогенька, — тихо сказав на вухо та зник у натовпі шокованих гостей, які перешіптувалися між собою.

На руки Руслану одягнули наручники та вивели його з будинку.

— Сабіно Олексіївно, — до неї підійшов юрист «Амідалу», — ми розберемося. Я зараз поїду у відділок, не хвилюйтеся.

Сабіна не розуміла, що відбувається, вона не усвідомлювала до кінця слів адвоката, покрутивши головою, побачила, як гості дивилися на неї та ошелешені покидали будинок. Закривши рот руками, вона ледве стримувала себе, щоб не розридатися.

— Оце так новина! — коли всі гості вийшли з будинку, голосно сказала Марія Степанівна.  — Ну що ж, Владиславе, гарного партнера ти собі знайшов.

— Сабі, хочеш, я залишуся з тобою? — запитала Лалі та обійняла Сабіну.

Дівчина повернулася до Владислава.

— Сабіно, заспокойся, ми розберемося!

— Неочікуваний кінець вечора,  — сказала Еріка. — Співчуваю!

— Не думала, що ви така цікава сімейка, — фиркнула Марія Степанівна. — Яка ганьба!

Від її слів Сабіна нахмурилася й відвела погляд від Владислава. Він зітхнув та обійняв її, сказав:

— Не слухай маму, вона просто перехвилювалася.

— Ну так, — жінка поклала руку на серце, — я лише перехвилювалася.

— Я не покину тебе, — сказав на вухо Влад. — Тобі варто відпочити, завтра все вирішимо. Гаразд?

— Я не можу... я повинна поїхати до Руслана, — почала вириватися з обіймів Влада.

— Сабі, зараз ти нічим не зможеш допомогти Руслану. Розумієш мене?

— Владиславе, я залишуся з Сабі. Вам усім також варто відпочити! — сказала Лалі

Влад відніс на руках Сабіну в кімнату й сказав матері та сестрі, щоб дочекалися його.

— Владе, йди до родини. Вони чекають тебе, — залишившись вдвох, сказала.

Чоловік поцілував її в чоло й сказав, що повернеться. Коли Влад вийшов з кімнати, сум та сльози, як незвані гості, знову прийшли до неї. Сабі в сукні прилягла на ліжко та заплющила очі. Через кілька хвилин почула кроки й сіпнулася. Це була Лалі.

— Йди у ванну. Тобі потрібно відпочити, щоб завтра змогла навідатися до Руслана.

Сабіна кивнула та, вставши з ліжка, попленталася у ванну кімнату. Зупинившись, вона озирнулася.

— Охорона залишилася?

— Так. А чому ти питаєш?

— Ярослав сказав, що це лише початок.

— Який Артеменко мерзотник! — вигукнула Лалі.

— Ага, саме так — мерзотник, — кивнула.

Сабіна зайшла у ванну кімнату, скинула сукню та, занурившись у теплу воду, нарешті змогла вирівняти своє дихання. Зараз їй тяжко давалося думати...

Після ванних процедур, переодягнулася й поступилася ванною кімнатою Лалі.

Поглянула в мобільний телефон. Були лише пропущені дзвінки з невідомих номерів. Сабі почала телефонувати юристу Артуру Івановичу, але в нього постійно було зайнято.

— Дідько! — закричала Сабі та кинула телефон на підлогу.

— Сабіно, заспокойся, я тебе благаю! — вийшовши з ванної кімнати, сказала Лалі.

— Як я можу заспокоїтися?  — емоційно сказала.

— Втомленим виглядом та нервами ти собі не допоможеш!

Сабіна обійняла себе руками та кілька хвилин мовчала, втупившись в одну точку.

— Сабі, випий заспокійливе.

Вона підняла голову й взяла стакан із водою та таблетки.

— А тепер лягай, я буду поряд! — лагідно сказала Лалі та прилягла на дивані.

Варто було Сабі заплющити очі, як вона відразу занурилася в тяжкий сон...

Дорогою до готелю Марія Степанівна не змогла промовчати й із негативом відгукнулася про Сабіну та Руслана. Якби мова йшла лише про Руслана, Влад би промовчав, адже сам вважав його ще тим кретином!

Владислав зробив кілька важливих телефонних дзвінків адвокату й, почувши сказане матір’ю, насупився та повернувся до неї.