Кохання без меж та принципів

Розділ 39

Для Влада Сабі стала особистою слабкістю, одержимістю, ейфорією, від якої не лише зносив дах, але й серце розривалося від однієї думки, що вона його не пам’ятає! Він не показував своїх емоцій та почуттів, глибоко приховуючи їх, та стримував свій негатив, розчарування — і все заради однієї жінки!

І терпіння Влада було винагороджено!

Сабіна була в його обіймах, така мила та бажана й лише його жінка. Поглядаючи на сплячу дівчину, чоловік подумав: «Невже дійсно можна так кохати?» І як показує їхня історія — можна!

Влад поцілував оголене плече Сабіни, й вона заворушилася.

— Ти постійно будеш пробуджувати мене поцілунками? — сонно промовила.

— Звичайно! — засміявся і згріб дівчину у свої обійми.

Однією рукою Влад обійняв Сабі за живіт, іншу руку поклав на груди. Відчувши, як б’ється її сердечко, всміхнувся та почав проводити по спині доріжку з поцілунків, від чого дівчина застогнала й, зрештою повернувшись обличчям до нього, легко поцілувала його в губи. Між їхніми тілами не залишилося навіть і маленького простору. Вона обійнявши чоловіка за спину, з полегшенням зітхнула.

— Це не сон. Ти дійсно поряд, — прошепотіла й поцілувала його в мочку вуха.

— Я розумію тебе! — поцілував у відповідь.

— Владиславе, як подумаю, що ти пережив, мені становиться боляче! — із жалістю сказала.

— Маленька моя, моє терпіння нагороджено! Тепер ти зі мною!

— Владе, сьогодні приїжджають твої батьки... і, — трішки відсторонилася, щоб поглянути на нього, — я пригадала, що твоя матір... вона спочатку не прийняла мене, а потім приходила в лікарню. Я не знаю, як мені поводитися з нею, — нервово хмикнула.

— Просто будь собою,  — Влад поцілував Сабіну в ніс.

— Вибач, зараз не час про це говорити. Ми разом, і це найголовніше!

Сабі потягнулася до Влада та ненаситно почала цілувати його в губи.

Влад перевернув дівчину на спину й, поцілувавши її груди, відчув, як Сабі вигнула спину та потягнулася до нього.

— Я кохаю тебе! — в один голос сказали й, поглянувши одне на одного, почали разом сміятися.

 

Сніданок вони вже пропустили, тому Сабіна ледве умовила чоловіка піднятися з ліжка та вийти на обід.

— Ми можемо замовити їжу в номер! — міцно обійнявши Сабіну, сказав Влад.

— Можемо, але нумо вставаймо, у нас сьогодні відповідальний день! — засміявшись, відрізала.

— Не хочу вставати з ліжка, тим паче коли ти поряд!

— Владе, я забула ключі в номері, мені потрібно ще переодягнутися, тому, якщо тобі не складно, зможеш спуститись на ресепшн? — поцілувавши в шию, сказала.

Влад схопив Сабіну за руки та потягнув до себе.

— Я згоден, але при одній умові: ти переїдеш до мене!

Сабі поклала голову на чоловічі груди.

— Звичайно переїду до тебе, коханий!

— Сабі, не лише на сьогодні чи завтра, але й назавжди! — серйозно сказав.

Дівчина піднялася на лікті та, поцілувавши в щоку, погодилася.

Коли Влад пішов на ресепшн, через кілька хвилин хтось постукав у двері. Сабі напружилася від такого настирливого шуму й, закутавшись у халат, відкрила двері. Перед нею стояв високий шатен із голлівудською посмішкою.

— Привіт! — оглянувши Сабіну з голови до ніг, привітався чоловік. — Я Джордж!

Чоловік простягнув руку. Сабі здивувалася, але зрештою простягнула руку у відповідь.

— Вибач за мій акцент, я лише нещодавно почав вчити українську мову! Владислав всіх змушує у холдингу ходити на курси, — щиро засміявся, — і все заради того, щоб працівники знали рідну мову засновників холдингу!

Сабіна не поспішала запрошувати гостя в номер, тому між ними настала пауза.

— До речі, я прийшов до Влада і вже зрозумів, що його немає!

Сабі усміхнулася і кивнула.

— Вибач, я не представилась,  — спохватилася. — Мене звати Сабіна.

— Я знаю! — чоловік широко усміхнувся.

— Джордже!  — пролунав голос Владислава. — Що ти тут робиш?

— Взагалі я прийшов до тебе, — обернувшись, відповів, — але бачу, що трішки невчасно!

Цей незграбний момент та похмурий погляд Влада тривав би довше, якби Сабі не вийшла з номера.

— Дякую, коханий, що взяв ключ! — поцілувавши в щоку, сказала Сабіна. — Я скоро повернуся!  — підморгнула.

Вона взяла запасні ключі й швиденько пішла у свій номер. Як тільки зникла за поворотом, Джордж не втримався та зареготав.

— Друже, не варто так дивитися на мене. Я не знав, що вона буде у твоєму номері! — поплескавши по плечу, додав. — Боже, який ти ревнивий. Ніколи не думав, що ти можеш бути таким.

На його коментар Влад лише хмикнув.

Тим часом Сабіна переодягнулася та, зібравши свої речі, усміхнулася від думки, що Влад приревнував її до Джорджа. Коли дівчина повернулася з речами в номер Владислава, не витримала й сказала, що він був кумедний.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше