Кохання кольору лаванди

Гра почалась

Після розмови з Сонею я ніяк не могла заснути. Я кручусь з одного боку на інший, але думки беруть верх над втомою. Тому я зробила собі чай і сіла на підвіконня. Незважаючи на пізню годину в кімнаті Марка було включене світло. За весь час я жодного разу не бачила його батьків. Можливо він живе сам, але хіба таке може бути, якщо він ще неповнолітній. Дивно... Спитаю завтра про це в Асі.  Я зробила ковток свого чорного чаю і коли підняла голову, то побачила,що Марк стоїть біля вікна і дивиться на мене. По моєму тілу одразу ж пробігли сотні мурашок, а серце почало стукати швидше. Він стояв такий красивий. Його волосся було мокрим і виглядало ще темнішим. Марк був одягнений лише в спортивні штани і я не могла відвести погляд від його неймовірного тіла. Через деякий час я оговталась і зрозуміла, що досить довго витріщаюсь. Я кліпнула декілька раз і відвернулась. Коли я повернула голову в його сторону,то побачила, що він усміхається. Ой, а що це? Невже це невеликий натяк на ямочки? Моє серце зробило всередині сальто і я глибоко вдихнула. Отямилась я тоді, коли лежала на підлозі з розбитою чашкою і розлитим чаєм. Я впала... Коли я піднялась,то Марка вже не було. Уффф, яка ж я ідіотка. Мало того, що витріщалась на нього, так ще й впала. Він напевно подумав,що я нікчемна. Я швидко одягнула чисту піжаму і лягла в ліжко. Досить з мене на сьогодні пригод. Все так заплуталось,що я не знаю тепер кому вірити. Зранку я проснулась напевно після третього сигналу будильника. Не знаю коли саме вночі заснула, але в школу тепер треба дуже швидко збиратись. Також довелось нанести більше макіяжу ніж зазвичай. Більше двадцяти хвилин я витратила на те,щоб замалювати свої синці під очима. Так як на вулиці було сонячно, я одягнула червоне плаття в білі квіти на запах, взула білі кросівки, а також білу сумку на плече. Волосся я залишила розпущеним, так як вже значно спізнювалася.
— Ніко! Ти чого так довго?- спитала мене тітка, коли я спускалась по сходах.
— Не могла довго заснути і трохи проспала. 
— Ну ви вже маєте виходити, а ти ще навіть не поснідала. 
— Я не буду снідати. Ми можемо їхати.
— Ну так не можна! Сніданок- це головний прийом їжі. - після того, як наші стосунки з тіткою покращились, вона стала занадто опікуватись мною.- обов'язково купи собі поїсти в школі. 
— Добре, куплю.- я широко усміхнулась. 
— Соня з Данею вже в машині, поспіши до них.
— Ага, - я підбігла і поцілувала тітку в щічку. На що та дуже здивувалась. - гарно вам провести день. 
— І тобі, Ніко! 
— Нарешті,- почала Соня, коли я сідала в машину, - тобі що подзвонили і сказали,що переносять уроки в другу зміну,бо наша Ніка хоче спати. 
Я завернула очі.
— Ну вибачте, але занадто багато тут секретів. Намагаюсь їх розгадати. 
— Не старайся даремно. Це все в минулому і ніяк не пов'язано з тобою. 
— Так, зі мною може і ні, але це пов'язано з тими людьми,які мені дорогі. 
— Натякаєш на Асю?
— Не натякаю,- сказала я , коли зупинилась машина,- говорю прямо. 
Я попрямувала до школи і як завжди біля шкафчика стояла Ася. Я широко усміхнулась і обняла подругу. 
— Привіт! Я бачу в когось сьогодні хороший настрій.
— Так,- не знаю,що саме сталось,але я сьогодні дуже щаслива. - мені треба буде тобі дещо розповісти. 
— Добре,- відповіла Ася,- поговоримо за ланчем. 
Я кивнула і побачила,що на моєму шкафчику прикріплений лист. Я відкрила записку і почала читати:
«Ніко! Я знаю в тебе зараз багато питань, на які ти намагаєшся знайти відповіді. Я хочу тобі дещо розповісти. Зустрінемось після уроків на задньому дворі біля стадіону. Я буду чекати.» 
Що це таке? Хто мені це надіслав? 
Я зайшла в клас і одразу ж спіймала погляд Марка. Мої щоки почервоніли і я згадала своє нічне падіння. 
— Ти в порядку?- спитала Ася.
— Так, все добре.
— Ти почервоніла.
— Жарко просто.
Урок літератури швидко закінчився і ми пішли в їдальню. Я взяла собі сендвіч з куркою та сиром, а також апельсиновий сік. Ася як завжди взяла гамбургер і колу.
— Я вчора говорила з Сонею.
— І що вона тобі розповіла? - Ася трохи напружилась.
— Те ж що і ти. Що ви дружили, що вона дуже цінувала вашу дружбу,що ти була їй як сестра,а потім зрадила. Але...
— Але що?
— Вона показала мені переписку.
— Переписку?
— Так. Де ти переписуєшся з якоюсь дівчиною і розповідаєш їй всі секрети Соні.
— Що? - Ася шоковано подивилась на мене. - Яка переписка? З ким?
— З якоюсь Ірою, здається. 
— Чорт! У мене тоді зник на деякий час телефон. Я залишила його в ідальні,але потім мені його віддали. Напевно тоді і відбулась та переписка.
— Можливо, я ж не знаю. Але Назар точно нічого не розповідав Соні.
— Ніко,ти віриш мені? Віриш,що я нічого не писала?
— Звичайно, я вірю! Я завжди тобі віритиму. 
— Дякую,- Ася посміхнулась і взяла мене за руку,- я ціную це.
Після уроків я попрощалась з Асею і пішла на задній двір. У мене було незначне хвилювання, але цікавість взяла наді мною верх. Я стояла на тротуарі  і чекала. Через деякий час я побачила якогось хлопця,що наближався до мене.
— Привіт, Ніко! - він підбіг до мене. 
— Ем, привіт. Ти хто? - він виглядав трохи смішно в своїй сорочці,заправленій в штани і в окулярах. 
— Дуже смішно - він почав сміятись. І я засумнівалась в його адекватності.- Все. Я зрозумів. Ти хочеш зробити типу перше знайомство. Добре, я Вася.
— Значить так, Вася, я отримала записку. Ти її написав?
— Ні, це ти мені написала .
— Що? 
— Слухай, я як побачив тебе вперше,то одразу закохався. Ти така красива, добра, розумна. - він підійшов ближче- в тебе такі гарні очі...
— Послухай! - я трохи підвищила тон - Я прийшла сюди,щоб отримати відповіді на деякі питання, а не слухати про твої почуття. Тому якщо в тебе їх нема,то я піду. 
— Стій! Ти нікуди не підеш! Ти мене любиш!
— Що? - я почала сміятись- ти жартуєш? Я тебе вперше бачу! 
— Ні. Ти написала,що я тобі подобаюсь ,що ти думаєш про мене.
— Хватить! Я тобі нічого не писала. 
Тільки я зібралась йти, як він потягнув мене за руку. Не встигла я отямитись як його губи опинились на моїх. Я почала бити його руками, але нічого не допомагало. Коли я відчула його слюнявий язик на своїх губах, я підняла коліно і вдарила його нижче живота. Він впав на коліна і почав скиглити.
— Ти ненормальний придурок! Як ти взагалі посмів? Щоб я тебе більше не бачила біля себе! Ти зрозумів?
Я ще раз його вдарила і пішла розлючена додому. Я довго витирала рот рукою і коли прийшла додому,то впершу чергу пішла в душ. Я лежала ввечері на ліжку і дивилась в стелю. Ну чому це сталось зі мною. Я взяла телефон і побачила повідомлення від Асі. 
А: що це? 
Я подивилась на прикріплену фотографію і від шоку відкрила рот. На ній була я з тим хлопцем в той момент, коли він мене цілував.
Н: де ти це знайшла?
А: в нас є група, де анонімно скидують плітки. А ось ЦЕ тепер новина дня. Нічого не маю проти твоїх смаків, але Вася?
Н: це якесь непорозуміння. Як багато людей, про це знає?
А: вся школа. 
Н: я тобі завтра все розкажу.
А: добре.
На наступний день я побачила,що всі дивляться на мене і перешіптуються, а деякі відверто насміхаються. Тому я пішла шукати того Васю, щоб розібратися з тим всім. Коли він мене побачив, то почав йти в іншу сторону.
— Ей, ти! Стій! - він повернувся і я побачила в нього синець біля ока.
— Я думав, що я тобі подобаюся. Ти ж мені написала.
— Де той лист? Я тобі нічого не писала.
— Ось тримай. Я справді думав,що ти закохалась в мене. Вибач мені. Якби я знав,то не робив би цього. 
Я взяла лист і почала читати: 
« Дорогий Вася! 
Я побачила тебе минулого тижня в школі і не могла відвести погляд. Те як ти поправляєш свої окуляри, те як гризеш ручку, те як усміхаєшся, робить зі мною дивні речі. Спочатку я хотіла ігнорувати це,але я більше не можу. Зустрінемось після уроків на задньому дворі біля стадіону. Я буду чекати.
Закохана в тебе, Ніка» 
Я шоковано підняла очі і зустрілась поглядом з такими знайомими темними очима. Марк дивився на мене, а на обличчі в нього красувалась нагла посмішка. І тоді я згадала нашу розмову на вечірці. Отже, він почав війну! Гра почалась. Марк вже зробив перший хід, наступний за мною. І ой, як він пошкодує,що розпочав це все! 



Ксана Рейлі

Відредаговано: 31.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись