Глава 16/1

Аня

Всі три пари, об'єднані в один цикл по темі графіки, я концентрую максимум уваги, повністю перемикаючись на роботу, і отримую в кінці вищий бал. Разом з Лерою виходимо на вулицю і біля ґанку зустрічаємо Леонардо.

— Тебе чекає, — киває в його бік Лера. — Підійди до нього, посміхнися і видай щось з серії: тра-ля-ля, як зараз гарно в парку. А я давненько ніде не була.

Леонардо обертається на нас, і я не знаю, куди себе подіти від сміху. Мало того, що Лерка меле на вухо всяку нісенітницю, так мені ще хочеться замість генія назвати його патлатим чудиком.

— Анна, нам потрібно узгодити графік зустрічей.

Ні про що не підозрюючи, Леонардо підійшов до мене.

— А їх буде багато? — я аж очманіла від серйозного підходу генія.

— Зустрічі найкраще обговорюються в парку, — тут же встромила своїх п'ять копійок невгамовна сваха, безневинно кліпаючи оченятами.

— Гадаю, нам і лавочка біля академії підійде, — не клюнув на закинутий гачок геній.

Попрощалася з Лерою, вона встигла наостанок показати мені за спиною Леонардо руками фігуру сердечка, і ми з генієм вирушили на найближчу лавочку.

— Мені дуже приємно, що ти обрав мене для заліку... еее, — поки говорю це, думаю, як пом'якше знизити кількість зустрічей з ним. — В деякі дні я затримуюся допізна в майстерні, тому не зможу знайти час.

І ось тут з його великого шкіряного дипломата з'являється легендарний, як ми його з Лерою прозвали між собою, щоденник. Леонардо схиляється над ним і швидко гортає записи. Мене так і підтрунює заглянути, але він перевертає сторінки з такою швидкістю, що букви розпливаються перед очима.

Відкриває на моїй «особистій» сторінці, зверху підписаній “Аня Смирнова”. Внизу аркуша в дужках значиться: (відмінниця, проблеми з пам'яттю, любить текілу, знайома з підозрілим типом, який просив берегти ніс).

— На цьому тижні встигнемо зустрітися двічі, а після свят доведеться надолужити згаяний час. Я щось смішне кажу?

Приспускає нижче окуляри і дивиться на мене намагаючись зрозуміти причину мого сміху. Але що мені вдіяти, коли Свят навіть тут встиг відзначитися. Може запропонувати додати про патлатого чудика?

— Ні-ні. Згодна нагнати тебе, — геній різко відсунувся в кінець лавки, і я схаменулася, що не те зморозила, — Не в сенсі тебе. Час!

— Отже, домовилися, — він помітно розслабився і вніс додатковий запис.

На запропонований вибір генія місцевості для пейзажу відповіла, що мені все одно. Спеціальних майданчиків я все одно не знаю. А ті, що розташовані поблизу академії, ми з групою вже пройшли.

Поки Леонардо монотонним заколисливим голосом перераховував, що нам знадобиться взяти з собою, з усіх сил намагалася знайти в ньому приємні риси.

Може, Лера права?

Зовні геній симпатичний і ду-у-уже серйозний. Уявити його навіть не можу поруч з принцесами типу Христі, чи як він чіпляється до дівчат в клубі. Чи достатньо цього для виникнення почуттів? Адже мені і поцілунок з ним здається можливим лише тільки з науковою метою.