Глава 23

Свят

Вишукую очима Аню. Помітила. Притулилася до бортика і ще трохи – стрибне з урвища. Лера теж прилаштувалася поряд і скоса поглядає на Костю. Вони мене задовбали вже своїми розбірками. Якщо раніше сестра перша його провокувала, то тепер я й сам не зрозумію, хто до кого більше лізе.

Даю час Ані прийти до тями і повільно підпливаю...

Насилу відриваю очі від визираючих наполовину з води бірюзових клаптиків тканини, що приховують її груди. Вчора я не зміг дістатися до надійно захованих випуклостей під бюстиком. Хочу побачити. Зірвати з її плечей довбані бретельки. Торкатися руками, губами... Все. Мені капець. Ані стало занадто багато в моїй голові.

Щоб хоч якось почати розмову, вирішив видати щось на кшталт компліменту, дівчата це люблять.

— Чудовий купальник, маленька.

— Дякую. Але краще не дивися туди! — невдоволено бурчить вона, насупивши чоло, і відвертається.

І що Ані в моєму компліментi не сподобалося? Ось так завжди з нею — хочеш, як краще, а отримуєш прямий посил на всі чотири сторони.

Втім, вид зі спини завів не менше. Контролювати себе не так-то просто, коли ми більше роздягнені, ніж одягнені. Відводжу руки назад, борючись з бажанням доторкнутися до вологої ніжної шкіри і потертися об неї тим самим місцем, через яке мені довго ще з басейну вилізти не вийде. Ходити з колом у плавках, ну взагалі не варіант.

— У мене там робочі контакти були, і кілька останніх документів не встиг перекинути, — чую, як на підвищених тонах Костя вичитує малу шкідницю.

— Ань, я в кімнату! — роздратовано вигукнула сестра, ігноруючи друга, і швидко перебираючи руками, поплила геть.

Заздалегідь знаючи, що подружка візьме приклад, перегороджую шлях.

— Давай поплаваем трохи?

— Мені як раз і треба трохи для того, щоб до сходинок доплисти. Пропусти, Свят, — вона вимогливо відштовхує мою руку.

— Так я і не тримаю, мене хвилею прибило.

— Більше нічого придумати не зміг? — фиркає, смішно підкочуючи очі.

Яка ж вона кумедна, коли прикриває своє хвилювання різкими випадами в мою сторону. З фантазією у мене якраз повний порядок і пропоную наступне:

— А як ти дивишся на стрибок в озеро прямо з басейну? Якщо ти не боїшся глибини, зрозуміло.

Аня задумалася, кусаючи губи. Там безпечно для тих, хто вміє плавати. Лера стрибає без проблем. Навіть діти шкільного віку пірнуть з радістю.

— Добре, Свят. Я стрибну, але тільки після тебе, — взагалі-то я хотів стрибати разом, але, якщо їй так буде спокійніше, заперечувати не стану.

Підвів Аню до центру бортика над урвищем, звідки їй доведеться стрибати. Сам виліз зверху, відштовхнувся і полетів, виставивши руки над головою.

У стрибку підібрався і виконав перекид. Потім стрімко розсік водну гладь, вриваючись, як ніж крізь масло. Перекрутився під водою, і виринув.

Задер вгору голову, очікуючи побачити Аню на борту. Але там... зустрів порожнечу. Провела мене і втекла. Ось уже маленька хитрунка. Хитрує на кожному кроці.

Плавати взагалі перехотілося. З одним бажанням вибратися нагору і налити собі скляночку віскі, піднявся по стрімких східцях.

Очікувано її і близько не було. За час мого підйому можна два рази до будинку встигнути неквапливо дійти.

— Ну ти даєш, Свят. Навіщо Аню налякав? — гукнув мене Гліб з басейну.

— Цікаво чим? — про себе додаю, її налякаєш, як же. Я ще й стрибнути не встиг, а вона вже за спиною встала на лижі для втечі.

— Свят, я кажу те, що бачив. Ти стрибнув. Аня скрикнула і затиснула рота руками. Тому я і звернув на неї увагу. Якийсь час вдивлялася вниз, потім різко пригнулась і попливла до виходу.

Отже, бачила.

Ха! Вся злість миттю випарувалася. Пагони в неї в крові, з цим і так зрозуміло. А ось те, що хвилювалась і побачила мій чемпіонський перекид, приємно гріло.

Подякував другу, що посміювався наді мною і приєднався до братви у грі в водне поло.

До обіду час пролетів швидко. Тільки поїсти вдалося з другої спроби. Суп, який так старанно варив Костя, користуючись рецептом з інтернету, виявився до неможливості пересоленим. Костя сичав у бік сестри. У відповідь йому вона огризалася і відхрещувалась від своєї участі. Я не витримав більше розборок і викликав службу доставки з ресторану.

Увечері знову зібралися у дворі. Лера більше не відходила від Ані ні на крок. Але і маленька, судячи з усього, намагалася якомога рідше зі мною перетинатися.

Наша компанія швидко розділилася на два табори. Дівчата, відділившись, весело щебетали і зовсім не нудьгували без нас. З боку могло здатися, що Ані і справи до мене немає, закрилася за невидимою стіною. І ,немов всупереч усьому, варто мені кинути побіжний погляд — ловлю в відповідь задумливо-глибокий карамельний вогник в її очах...

...З ранку Аня з сестрою поїхали. Мені Лера ще на самому початку обмовилася, що подрузі потрібно поїхати провідати рідних. Тому їх від'їзд не став несподіваним. Наступні два дні тяглися довше в два рази, ніж попередні. Незважаючи на активний відпочинок за кілька годин на корті і змагання з запливами, весь час ловив себе на думці, що когось не вистачає.