Глава 28/1

Аня

Опускаю вниз очі, читаю, що там далі.

«Роботи багато, але я спробую звільнитися раніше».

«Я чекатиму на тебе».

Пишу у відповідь, а про себе додаю: «Дуже-дуже чекатиму, мій крижаний принц».

В майстерню мені тільки завтра і сьогодні хочеться, хоч на трішки, побачити любого, зловити злегка прищулений погляд, доторкнутися до твердих губ, трохи тремтячих в усмішці. Я навіть сумую за його колючою іронією, грубуватими жартами, і всім тим, без чого мені вже складно обходитися.

— Свят написав, що сьогодні затримується, — поділилася з Лерою, вийшло чомусь засмученим голосом, хоча чого це я. Адже є надія, що побачимося. — Коли звільниться, приїде до мене ввечері.

— Знаючи, о котрій тато іноді приїжджає додому, це може затягнутися надовго, — попередила Лера, задумливо дивлячись на мене. — А давай ми прогуляємося до офісу і відвідаємо Свята? Зрештою, раз ти його дівчина, то можеш, і сама приходити до нього.

— Лер, я так не можу. Якби він хотів...

— Ось знову це — він хотів, він сказав, все він, так він. А ти? З самого початку даєш йому зрозуміти, що слухняна овечка. Сама ж сумнівалася, наскільки серйозно він до тебе ставиться. Якраз і перевіримо, — вона нагадує мені про нашу змову після того, як я зізналася, в своїх почуттях до Свята.

У мене в уяві після слів подруги відразу з'явилося, як я прийду до нього, нічого ще не встигну сказати, а Свят тут же виставить за двері і накричить прямо при співробітниках, або взагалі зробить вигляд, що ми всього лише знайомі.

Навіщо мені це?

Краще ж не нариватися ... Але, з іншого боку, якщо він здатний так вчинити зі своєю дівчиною, тобто зі мною, то рано чи пізно інша причина знайдеться. І краще мені заздалегідь дізнатися про це, ще до того, як я остаточно втоплюся у своїй закоханості.

— Так, ти маєш рацію. Оскільки ми вирішили його перевіряти — підемо, — рішуче заявила я, запихаючи глибше залишки сумнівів. — Тільки спочатку побудь зі мною, коли заявимося до Свята.

— Ой, та куди я подінуся, проведу до самих дверей. А потім простежу за жабою Яніною, щоб вас не турбувала.

Чому секретарку брата Лера називає жабою, мені так і не зрозуміло. Але думаю, що зможу це прояснити, коли побачу її на власні очі.

Наступні пари пролітають швидко і повз мене. Я однією ногою вже в дорозі, біжу на зустріч з коханим, соваючись на стільці від нетерпіння. Стримуюсь, щоб не вигукнути на всю аудиторію «Ура!» після дзвінка, збираюся, як ніколи швидко.

Вийшли з академії на проспект і почали спускатися у напрямку до центру. Лера говорила якось про те, що батько працює поруч, але я тоді не пов'язувала зі Святом, і не надала значення. Як виявилося, потрібна нам будівля розташована між академією та алеєю.

Проходячи повз парковку, я одним вухом слухала подругу, думаючи про своє, і не відразу звернула увагу на оклик збоку. Мало кого там могли покликати. Мене на даний момент, крім реакції Свята, нічого не цікавить.

Не встигла я про це подумати, як тут же забула про все, про що тільки могла пам'ятати.

Бж-з-з…

Оглушили поруч гальма, одночасно з ріжучим вуха сигналом, і Лера, схопивши мене за руку, смикнула на себе.

Палітра гримуча!

На напівпорожній парковці, де поруч і трактор спокійно проїде, нас мало не збили серед білого дня.