Глава 46/1

Аня

— Ну капець! Я ж відразу відчула, що справи кепські! — поруч почула Леру, але навіть дивитися на неї не хотілося. Взагалі ні на кого. Тільки в землю, куди б я з радістю зараз провалилася. — Уявляєш, я тільки увійшла у двір академії і першим кого побачила — жабу номер два, — продовжувала обурюватися подруга, — Пронеслася повз як ошпарена. І навіть зробила вигляд, що зі мною не знайома. Бр-р... Зміюка підколодна. Спочатку я не зрозуміла, чого її принесло сюди. А біля входу мені дівчатка сказали, що ти сюди попрямувала в компанії стильної мадам. Коротше, що зміюка Христя хотіла від тебе?

— Лер, вона хотіла неможливого, радувала і дбала. А я... я боюся повірити, так сильно, як ніколи не боялася.

Дзвінок вже пролунав, але ми дійти вчасно до мольбертів так і не змогли. Навіть не помітила, як подруга притягнула за руку на лавку. Я все говорила і говорила, як ніби мова не про мене, а про іншу Аню, яка шалено закохана, і Свят мій не міг так вчинити, і боротися зі мною, така як Христя, не стане.

— Аня, прямо зараз підемо в офіс, і ти сама про все дізнаєшся, — рішуче заявила подруга, — Вірити підлій стерві не можна. Слова — це нісенітниця собача. Хіба мало що вона там сказала, дура набита!

Але ж Лера знала ще не все...

— Слова — можуть означати все і нічого. Але вчора я бачила своїми очима її подарунок, і тримала в руках вже не примарні слова, а конкретно написані.

Свят при мені викинув подарунок, але хто б йому завадив, повернутися за ним? Сумніви лізли і ранили. Чаша на вагах з гуркотом коливалася: від «ні, бути такого не може», до «він же був ще з нею, коли ми цілувалися на даху».

А якщо Христя нікуди і не поділася?

Після моїх спогадів про гребінь подруга змінилася в обличчі. Я ще не бачила, як Лера плаче, але зараз в її очах стояли сльози. І я зрозуміла ще одне... Якщо підтвердиться турбота Христі, я до кінця своїх днів буду шкодувати, що сама того не бажаючи, налаштувала її проти брата.

Вся наша жалюгідна розмова заходила в глухий кут. Свят змінився, він став для мене всім, назавжди відібравши половинку душі. І є інший Свят. Той, який міняв коханок, вибираючи схожих на Христю. Любить розваги і вміє викручуватися з будь-якої ситуації.

В результаті Лера просто озвучила мої думки:

— Нам потрібно поїхати за тією адресою разом. Одну тебе не відпущу. І я все ще вірю, дуже вірю, що це не більше, ніж блеф від Христі, розрахований попсувати тобі нерви. Після поїздки відразу все викладеш братові. Нехай він розбереться з гидотною зміюкою як слід.

Хто б знав, як мені хотілося, щоб надія Лери виправдалася...