Кохання? Ні, не чули.

Розділ 2

–Що це було?–з непорозумінням спитала я

–Просто мовчи!–гаркнув Алекс і втиснув педаль газу в саму підлогу

–Та ти здурів чи що? Куди ти так женеш? Що це все означає?

–Мені потрібна твоя допомога.

–А нормально попросити не думав??? Куди ми їдемо?

–В одне цікаве місце. Та не переживай ти так, тобі сподобається)

–Та ти навіжений якийсь.

–Угу

Ми їхали мовчки ще хвилин 10. Під‘їхавши до якогось нічного клубу Алекс вийшов з машини, а я слідом за ним. Ой не подобається це мені...

–Вона зі мною–сказав Алекс якомусь громилі біля входу і той мовчки пропустив нас. Певно Алекс має тут авторитет.

–Куди ти мене привіз? Що це в біса таке?–допитувалась я, коли ми прийшли в середину, але мій голос заглушало гупання музики. А музика тут нічого так.

–Зараз ти все побачиш–сказав він і, потягнувши мене за руку, повів у  VIP-кімнату. 

Там сиділо 2 красунчики і 4 розпусні дівки. А для них не забагато???

–Це та сама?–спитав один з красенів

–Так–відповів Алекс

–Може мені хтось пояснить що тут відбувається?????–почала вимагати я

–Обов‘язково, крихітко. А ти нічогенька.

–Ти оборзів чи що...–хотіла сказати я, але хтось вколов мені в руку шприц і все перед очима попливло. Лише було чути ще кілька фраз:

–Навіщо це? Для чого вона тобі, Марк? Ми так не домовлялись–здається Алекс казав

–Це вже тебе не стосується. Ти свій борг відплатив, можеж бути вільний–байдужо пролепетів якийсь невідомий голос

–Що ти з нею зробиш?????–з хвилюванням запитав Алекс

А потім все як в тумані.... Прокинулась я прив‘язана до стільця. На щастя, одягнена. Ну хоч щось. Я мигцем оглянула кімнату: звичайний чорний підвал, без вікон, але посеред стелі горіла одна-єдина лампочка. Біля мене сидів один з тих красенів. Цей рудоволосий сказав: 

–ну нарешті прокинулась. Я думав ти тут вічно спати будеш. Спляча красуня блін.

–Хто ти і що тобі від мене треба?

–Від тебе нічого, а от від твоїх батьків ну десь так 3-4 мільйони доларів

–Хах. Дуже смішно. У них немає таких грошей.

–Помиляєшся, крихітко. У них є 3 мільйони баксів. Три МОЇХ мільйони.

–Не тільки твоїх, Макс–звідкись з‘явився той брюнет – другий красунчик. Тепер він виглядав якось не так привабливо.

–Сорі, Марк. Ну моїх 1,5 лимони. Всерівно це немало– сказав Макс

–Так краще. Ну що, зіронько, подивимось чого ти коштуєш.

–Що це за фігня? У моїх батьків немає грошей. У них якийсь приторможений малий бізнес і все. Що ви хочете????

–О, то ти не вкурсі. Твої батьки–поставщики наркотиків. І на рахунку в швейцарському банку у них лежить десь 1 мільйонів доларів. Це не мало. Хоча, пофіг. Вони недавно взяли партію коксу на 3 лимони зелених. А після отримання грошей від замовників, тупо змилися. А нам таке не підходить. – пояснив мені Марк.

–Та ну. Брешеш. Та ну. Жестььь. Серйозно??? А я вам нащо? Викуп???–в цілковитому нерозумінні перебувала я

–О, то ти нетупа. Це вже добре. Зараз сфоткаємо тебе і відішлемо їм. Цікаво, люблять вони тебе, чи ні.–знову сказав Марк

Потім вони мене сфотографували і певно відправили це батькам. Це просто жесть. Я ніяк не могла в це повірити. Хочаааа. Та ну. Жесть і все. Стапеее. А яким боком тут Алекс???

–А що вам заборгував Алекс?–спитала я

–Одну послугу, крихітко. Одну маленьку послугу–відповів Макс

Вони вийшли з кімнати. Я залишилась тут сама, одна, прив‘язана до стільця у повній темряві. За що мені це все???

–Ей ти!–крикнув Марк так, що я прокинулась. Тут знову горіло світло. Блііін, навіть спати тут не можна.

—Що?

–Твої родаки відмовились платити. Тупо послали нас. Класні батьки, еге ж?–сказав Марк

–Та ну, не бреши. Вони б ніколи так не вчинили зі мною.

–Хочеш розчарую? Вони тобі навіть не рідні!

–Брешеш! Не може такого бути! Ти просто БРЕШЕШ! – кричала я

–Навіщо мені це? Ну, якщо ти тепер нікому не потрібна, то доведеться тебе вбити. Шкода. Ти нічогенька все таки. Хочаа. – Марк підійшов до мене і почав лапати. Господи, як же це бридко. Фе


–Забери свої вонючі руки, виродок. Ненавиджу тебе! Відліпни від мене! Ти противний, огидний придурок. Не зачіпай мене– він мене не чув. Це так огидно...

Як тут щось дзеленькнуло. Марк повалився на підлогу. Перед мною стояв Алекс з битою в руках. Він дістав складений ніж з кишкні джинсів і швидко розрізав мотузку на моїх руках і ногах. Я була в такому шоці, що не могла нічого сказати.

–Чого сидиш?? Погнали!– сказав він і, схопивши мене за руку, як в тому клубі, поволік до виходу. Все знову стало як в тумані. Пам‘ятаю лише те, що через 2 метри він взяв мене на руки і швидко побіг. Господи, допоможи.... – подумки благала я, поки не провалилась у безодню.

 

Дякую, що читаєте це. Для мене важливий кожен читач, кожен перегляд і кожна зірочка. Якщо вам не складно – підтримайте будь ласка коментом чи заповітною зірочкою. ❤️
                                                     З любов‘ю. Діана.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше