Частина 16. Виклик

Частина 16. Виклик

Коханий, зіграймо у кішки-мишки!

Так, не по-справжньому, зовсім трішки!

Чого чекаєш, любий? Ще зіграємо?

Себе втрачаємо...

- На кухню? - тихо спитала Зоряна, побачивши Назарів кислий вираз обличчя.

- На кухню! - похмуро і різко відповів той.

- Чай? Кава? Чи, може, коньяк? - коротко запитала дівчина, демонструючи новеньку пляшку із коричневим напоєм.

- Каву... з коньяком, будь ласка, - Назар дивився на Зоряну, але подумки був десь далеко.

- Чудово! Я, напевне, теж таку каву буду! - дівчина чаклувала над чашками, а Назар нарешті звернув увагу на заплакані очі подруги, тому запитав:

- Бачила його?

- Так... Але краще б взагалі не бачила! Уявляєш, упав на мороз! Відпочивав із друзями за сусіднім столиком і навіть виду не подав, що ми знайомі! - Зоряна підвищувала голос і починала закипати від злості. - Я тепер на сто відсотків упевнена, що він тоді мене просто хотів розвести на секс! Але то вже не важливо! А у тебе що з обличчям? З Діаною посварилися? Так помиритесь. Не вперше...

- Ні... - ледь вичавив Назар. - Вона мене зрадила…

- Хто?! - механічно перепитала подруга.

- Дід Пихто! Зорько, ну хто ж іще мене міг зрадити, як не Діана?!!! - Назар так неприродньо крикнув у відповідь, що Зоряна аж стрепенулася від страху.

Далі вона почула різку лайку і шум розбитого скла: то була колись улюблена чашка дівчини Назара. Тепер від неї залишилися лише гострі дрібні уламки, які скоріше нагадували розколоте сильне чоловіче серце.

- Не може... бути... Ти впевнений?! - дівчина зовсім забула про приготування напоїв і тепер не відводила здивованого погляду від друга по нещастю.

- Чи впевнений я, що вона не просто переспала з іншим, доки ми були окремо, а й досі продовжує зустрічатися з тим “золотим” хлопчиком, татовим синочком? Сидить однією дупою одразу на двох стільцях точнісінько так само, як і твоя горе-знайома Маринка... Так! Впевнений! - останні фрази Назар знову прокричав, бо не мав сили стримувати накопичені емоції.

Зоряна мовчки простягла ще одну чашку, яку товариш так само швидко відправив на підлогу. Легшало...

- А... Що вона про це все каже? - Зоряна не могла повірити, що дівчина, яку її сусід на руках носить, робить усе, що вона побажає і кохає понад усе на світі, - може так вчинити з Назаром.

- Ти не повіриш! Вона каже, що мене любить, саме тому так і вчинила! Для батьків у неї він, а для душі - я! Проста математика! - хлопець нарешті повернувся на стілець, стиснув долонями голову і нахилився лобом до самого столу.

- М-да… - Зоряна продовжувала оторопіло дивитися на друга і не знала, чим йому зарадити.

- Що? Забракло слів? - нарешті підвів очі на Зоряну і приречено додав: - І у мене теж не було, коли я про все це дізнався. Просто виставив її за двері, без жодного слова, і видалив її контакти, фото, переписки… Усе! Ось такі от пироги!

- Тепер ми з тобою, як ті двоє, що в однім каноє… - сказала нарешті дівчина. - Нічого, ми ще поборемося. От побачиш. Буде і на нашій вулиці свято!

Робочі будні лікують краще будь якого алкоголю. Офіс - дім. Дім - офіс. Плюс понаднормова робота вдома, спорт і домашні приготування. Ось і все! Часу лишається хіба що на зітхання перед сном і то не надовго. Бо сил уже не вистачає на самолінчування та дівчачі шмарклі над фотографією колишнього.

У п’ятницю, коли Зоря з подругами йшла додому, помітили, як завжди, невтішну Марину, яку уже за звичкою заспокоював Вадим.

- Цікаво, і як їй вдається вже півтора місяці поспіль грати скривджену овечку? - прокоментувала  побачене Лідочка.

- Ото майстерність. З таким талантом їй потрібно було на акторський вступати, а не на економічний. Карпенка-Карого - не менше! - підтвердила з виглядом знавця справи Ніна Валентинівна.

-  І яким її вітром у банк занесло? Напевне, один Бог те відає! - підтримала думку Ліда.

Лише Зоряна уже не звертала на ту зіркову парочку жодної уваги. “Напевне, справді відлягло...” - тільки і подумала вона, кинувши короткий погляд на закоханих.

Але коли вдома у стрічці новин Зоряна побачила нову авку Лева, то вже не могла зберігати спокій: “От, дідько б його забрав! Потрібно було, як Назар, повидаляти всі контакти, щоб не пересікатися ніде!” Дівчина хотіла було вже натиснути кнопку видалення, але чомусь передумала: “Ігнор, так ігнор! Буду грати за його правилами. Цікаво, що там у нього новенького на сторінці? Закоханий?! Оце так новина. Цікаво в кого?” - спробувала вирахувати нову пасію Лева, але в неї нічого конкретного не вийшло. Дівчата на фотографіях були, але різні: то одні, то інші… “Казанова! Бабій! Ловелас!” - злилася на себе Зорянка через те, що так необачно знову втрапила на гачок до звичайного Дон Жуана. “Нічого, завтра побачимо, на кого ти мене проміняв...” - остання думка п’ятниці згасла так само швидко, як і прилинув жаданий сон до дівчини, і вона покірно піддалася чарам Морфея...