Розділ 10. Владислав і Вікторія.

Владислав.

Зачувши звук будильника, Влад потягується у ліжку й швидко встає на ноги. Зробивши кілька підтягувань та вправ для пресу, іде у душ, де холодна вода миттю приводить хлопця у тонус. Поснідавши вівсянкою та шматком вареної на пару курячої грудинки, які турботливо приготувала матуся, починає збиратися на роботу. Ідеально випрасувана сорочка уже чекає його на спинці стільця. Останній штрих: укладка чуба гелем й образ мачо з обкладинки готовий. Перед виходом оглядає свою кімнату: постіль застелена й ідеально вирівняна… Стоп! А це що таке? Посеред килима щось неприємно колить в око. Підійшовши ближче, помічає якесь сміття. Звідкіля воно тут взялося, адже тільки вчора робилося ретельне прибирання всюди. Усунувши неподобство, залишається задоволеним й прямує на роботу. Хлопці уже палять біля прохідної, чекаючи на нього, адже Влад начальник охорони. Починав звичайним охоронником, але досить швидко його підвищили за чесність та принциповість.

- Доброго ранку! – вітається із хлопцями, потискуючи руки.

- Доброго! Цигарку?

- Ні, дякую, я ж не палю, - відповідає Влад.

- О, так, завжди забуваємо, що ти ж у нас спортсмен, не п`єш і не палиш. А сексом хоч займаєшся? – жартують хлопці.

- А то уже не ваша справа! Годі теревені розводити, гайда по місцях, а я поки-що обійду територію!

При слові секс згадав свій перший раз. Друзі дитинства уже давно гуляли з дівчатами, поки Влад все ще роздумував, мріючи про ідеал милої чистої й невинної дівчини, яка буде наче ангел, що спустився з небес аби осяяти його самотнє життя. Та друзі все ніяк не могли заспокоїтися: як же так, що їхній найліпший товариш й досі ходитиме єдиним незайманим серед них. Познайомили з дівчиною, яка хоч на омріяний ідеал і не дуже була схожою, проте була досить веселою та симпатичною. Аби заспокоїти друзів Влад сходив кілька разів на дружні побачення з нею. Дівчина була немісцевою, з іншого міста, гостювала тут у бабусі. Й на останньому побаченні перед від`їздом молоді люди попали під дощ й вона запросила Влада до себе аби перечекати негоду й підсушити одяг. Бабусі якраз не було вдома. Хлопець зайшов до ванної кімнати, аби скинути трохи мокрого одягу та висушити волосся рушником, й помітив розвішані на мотузці дівочі трусики: такі маленькі з мереживом і бантиками, від погляду на які несподівано голова пішла обертом й кров прилила у причинне місце. Потім було так незручно перед дівчиною, хоч вона й була не проти, та Влад все ж почувався винним перед нею. Після її від`їзду більше тієї дівчини не бачив.

Зовсім інша справа Вікторія. Коли вперше побачив її на ковзанці, таку тендітну, по-дитячому схвильовану й незграбну на тих ковзанах, з милою щирою усмішкою, одразу подумав, що от із такою дівчиною б точно познайомився. Та підійти так і не наважився, про що потім неодноразово шкодував. Коли ж зустрів її на сезонному відкритті фонтанів, мало не зомлів на радощах й це був не інакше як знак долі: вдруге випадково зустріти людину в такому великому місті. Вона виглядала такою свіжою й легкою, немов весняний вітерець. Стояла у тому своєму квітчастому платті з довгим розпущеним волоссям, яке невимушено спадало навколо її милого гарненького обличчя. Одразу захотілося обійняти, зігріти, захистити та Влад боявся помилитися, тому не поспішав у вияві емоцій. А що займатимуться любов`ю в перший же вечір взагалі навіть не думав. Усе цей балакун Сашко своїми теревенями дещо прискорив події.

Торкатися до мрії було надзвичайно хвилююче та приємно. Намагався бути лагідним та уважним. Чомусь думав, що така тендітна, мила й проста дівчинка найімовірніше досі незаймана. Влад навіть збирався освідчитися Вікторії зранку, якщо його припущення виявляться справді правдивими, адже саме про таку дівчину він завжди мріяв й зволікати не було б жодного сенсу.

Кохалися палко та пристрасно, немов спраглі пустельники, що після довгої дороги натрапили на оазис. Однак Влад все ж був трішки розчарований, адже його ангел уже належав комусь іншому досі, й тепер пазли його ідеального кохання не складалися у бездоганну картинку, яка так довго малювалася в його уяві. Не заставши дівчини вранці, навіть подумав, що то на краще, та усі наступні дні чомусь не міг не думати про неї. Кожен може помилитися в житті, почав гадати Влад, адже і в його житті була помилка, про яку шкодував і досі. Можливо, і в неї так сталося. Засумував страшенно й пішов у кафе, де вона працювала. Зустрівши, ледь втихомирив шалений стукіт серця, який здавалось відлунює по всьому залу. Почали зустрічатися, набридло бути самому. Вперше відчув, що таке щастя, коли кохаєш і кохають тебе навзаєм. Хотів її весь час до безтями, варто було лишень торкнутися її руки, й Влад не розумів, що то таке відбувається із ним. Адже раніше йому завжди вдавалося контролювати себе й захоплення спортом та загартовування водою неабияк допомагали у тому. Та у випадку з Вікторією це не спрацьовувало. Вона стрімко заповнювала собою усі думки хлопця, отримуючи перемогу над ним крок за кроком.

Закінчуючи робочий день, Влад чимдуж поспішав до коханої, щоб скоріше побачити її. Коли ж вона пішла ще й на підробіток, змушений був супроводжувати дівчину, оскільки думка про те, що її може хтось образити чи навіть не так глянути, чи, не дай Боже, звабити, просто вивертала мозок. Тож попри втому намагався завжди бути поруч, аби цілком заполонити собою весь вільний час дівчини та простір навкруг неї, аби бути певним, що обраниця в безпеці й цілком і повністю належить лише йому.

 «Моя дівчинка, хоч і неідеальна, але така кохана та бажана», - думав Владислав щоразу, зустрічаючи Вікторію. Та коли дівчина почала дещо змінюватися, захвилювався чи на добре це…