Глава 28.

Денис теж побачив мікроавтобус, що мчав на них, а через секунду почув пронизливий крик Каріни. Він розумів, що не встигне загальмувати, тому зважився на маневр без зниження швидкості. Різко вивернувши кермо, Денис повернув праворуч — там було найменше інших машин. Він одразу відчув, як колеса зі свистом заковзали по мокрій дорозі. Якщо вони зараз підуть у занос, то машина стане некерованою. Мікроавтобус пронісся впритул до них і зіткнувся із великим автобусом, що їхав позаду. А ще через секунду Денис відчув удар з правого боку — його машина зачепила вантажівку, що проїжджала повз. Денис миттєво зрозумів, що це зіткнення врятувало його від неконтрольованого заносу та силоміць став вирівнювати кермо, м'яко натискаючи на гальма. Зрештою йому вдалося повернути контроль над машиною та він зупинив її впритул до тротуару, злегка вдарившись передньою частиною об високий бордюр.

Денис відпустив кермо та вперше повернув голову в бік Каріни. Дівчина була без свідомості. Він поспіхом відстебнув ремені безпеки та почав швидко обмацувати її голову і тулуб, шукаючи травми. Помітивши, що Каріна все ж дихає, Денис із полегшенням видихнув і притиснув її до себе. Він намагався привести дівчину до тями, злегка поплескуючи її по щоках. Через кілька секунд Каріна відкрила очі та подивилася на нього.

— Слава Богу! — вигукнув Денис. — Дівчинко моя, як ти?

— Мені наснився дуже страшний сон, Денисе! — прошепотіла вона.

Каріна подивилася навколо, побачила тріснуте скло у дверцятах біля себе та зрозуміла, що все сталося насправді. Її очі знову наповнилися жахом і вона несвідомо почала вириватися з обіймів Дениса.

— Ні-ні, тільки не знову... Я повинна вибратися з машини... Я повинна вийти назовні...

— Каріно, будь ласка, подивися на мене! — Денис намагався її заспокоїти, але вона його не чула.

Вирвавшись з його обіймів, Каріна стала з силою трясти дверцята. Намацавши кнопку замка, вона натиснула її та вискочила з машини на вулицю, під дощ. Похитуючись, дівчина відійшла від автомобіля та майже одразу сіла на мокрий тротуар. Вона абсолютно не усвідомлювала, де знаходиться. Денис вибіг до неї. Через кілька секунд до них підбіг якийсь чоловік.

— Гей, хлопче! — звернувся він до Дениса. — Ви теж постраждалі? Допомога потрібна?

— Викличте швидку! — відповів йому Денис, намагаючись підняти Каріну з мокрої дороги.

— Уже викликав! В автобусі кілька людей з травмами... Винуватець ДТП затиснутий у мікроавтобусі. Я викликав поліцію та МНС, самим його дістати не вийде. А що з твоєю дівчиною? Вона поранена?

— Я не знаю... Але їй потрібен лікар...

— Я чую сирени! Напевно, швидка вже під'їжджає! — промовив чоловік. — Я попрошу кого-небудь з лікарів підійти до вас!

Чоловік пішов назад. Денису нарешті вдалося підняти Каріну з тротуару. Дівчина тремтіла. Коли вона виривалася з його обіймів у машині, то залишила на сидінні свою куртку. Під дощем сукня Каріни швидко промокла наскрізь. Денис акуратно прибрав з її обличчя мокрі пасма волосся і спробував зловити її погляд.

— Кохана, подивися на мене! Все добре, я з тобою...

Дівчина тремтіла та не реагувала на його слова, а її очі були скляними. Денис не на жарт злякався. Він підняв Каріну на руки та швидко поніс її до машини швидкої допомоги.

Лікарі оглянули Каріну і дали висновок, що у дівчини сильний шок. Але травм, на щастя, не було, тому Денис трохи заспокоївся. Дощ нарешті почав закінчуватися. Поки Денис давав свідчення поліцейському, лікарям вдалося трохи привести Каріну до тями. Тепер вона спокійно сиділа в машині швидкої допомоги. Звільнившись, Денис підійшов до неї.

— Я закінчив із поліцією і мені сказали, що ми можемо їхати, — звернувся він до Каріни.

— Твоя машина сильно постраждала? — тихо запитала дівчина.

— Ні, тільки вм'ятина на дверцятах та тріснуте скло. Всі говорять, що нам із тобою пощастило ухилитися від лобового зіткнення. Як ти себе почуваєш?

— Я дуже втомилася і змерзла. Їдьмо звідси, — прошепотіла дівчина.

Денис допоміг їй вийти з карети швидкої допомоги. Одяг Каріни був наскрізь мокрим, тому дівчина продовжувала тремтіти. Сівши у машину Дениса, вона натягла на себе свою курточку, що лежала на сидінні, але це не допомагало зігрітися. Денис теж вимок наскрізь, але поки не відчував холоду. Він продовжував із занепокоєнням поглядати на Каріну. Сівши за кермо, він завів мотор, розвернув машину і повіз дівчину до себе додому.

Денис завів Каріну у свою квартиру та зачинив двері.

— Потрібно терміново переодягнути тебе в щось сухе, ти зовсім змерзла, — сказав він, допомагаючи їй зняти взуття.

— Так, було б непогано, зігрітися, — промовила дівчина тремтячими губами.

— Може мені набрати для тебе гарячу ванну? Так ти швидше зігрієшся... Так і зробимо! Знімай з себе мокрі речі, а я зараз!

Денис кинув свою куртку на стілець і вийшов. Каріна теж зняла свою курточку і пройшла вперед по коридору. Вона опинилася у просторій кухні студії з великими панорамними вікнами, за якими красиво переливалися блиском вогні вечірнього міста. У Дениса було дуже затишно. Увійшовши в цю квартиру, Каріна раптом відчула себе тут як вдома. Вона почула, що Денис ввімкнув воду у ванній та присіла на стілець, щоб зняти з себе мокрі колготки. Впоравшись із цим завданням, дівчина піднялася на ноги та пішла на шум води. Денис вийшов їй назустріч.