Кохання та інші страждання

Я хочу лиш кохання без ілюзій

Зустрілись ми з тобою під твоїм плащем
І розлучаємось під проливним дощем.
Зійшлися ми у теплі дні весни,
А розійдемось під сльозами восени.

Ти був для мене світлом в темну ніч,
А станеш плямою у ясному світанку.
Не хочу більше я того сніданку,
Що ти приносив щодня цьогоріч.

Не хочу чути слів і компліментів,
Що сипались на мене з уст твоїх.
Я не бажаю чути аргументів
У виправданнях дій дурних твоїх.

Не хочеш? - Не потрібно! Просто іди далі.
Мені все рівно, з ким будеш іти.
Не буду я страждати у печалі,
Бо хочу вільно жити і цвісти.

Цвісти, повір, я можу і без тебе.
І не потрібно діставати зірку з неба.
Я хочу лиш кохання без ілюзій,
І красти разом ту калину в лузі.

Щоб соромно було за свої вчинки,
А також радість розривала на шматки.
Щоб ревнощів не було і піщинки,
І щоб слова мої складалися в рядки.

Рядки поезії, просочені любов'ю,
Що виникла унаслідок іскри.
І щоби серце не вмивалось кров'ю,
І щоби не було у ньому більш журби.
 

09.2022




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше