Глава 14

Сергій ні секунди не вагаючись, щоб його птаха щастя не встигла передумати, швидко завів двигун і на максимально дозволеній швидкості направив автомобіль за місто. Ніби не заважаючи закоханій парі швидше добратися до місця романтичного усамітнення, автомобіль жодного разу не втрапляв у великі затори, а щойно виїхали за місто, як Сергій ще сильніше натиснув на газ. Перебуваючи на сьомому небі від щастя, чоловік увімкнув музику, і салон заполонила повільна мелодія, налаштовуючи пару на романтичний лад. Як же ж довго він чекав цього моменту! Хоча бізнесмену здавалось, що автомобіль рухається занадто повільно, і він нервово тарабанив пальцями по керму, подумки рахуючи кілометри.

Особливо чоловіка хвилювало перше враження Тетянки від сюрпризу, що очікував на неї. Сергій розумів, що поява Тані в його житті зможе докорінно його змінити, і нарешті змусить розтанути кригу, що надовго скувала його серце. Не одну ніч він планував, як вперше запросить на «дачу» (як він останнім часом називав будинок) дівчину в якості коханої, щоб  більше ніколи не відпускати. І тоді заміський будинок, в який навідувався лише за необхідністю, знову перетвориться на бажане місце відпочинку, а можливо, й постійного проживання. А випадкова зустріч та розмова в затишному ресторані лише наблизила довгоочікувану романтичну поїздку.

Заміський будинок привітно зустрів закохану пару. Хоча Серж і Таня ще не вважали себе щиро закоханими, а скоріше безмежно захопленими один одним. Савченко боролась сама з собою і своїми почуттями, які ніби вулканом охопили її з головою. Для Сергія це було тремтливе почуття захоплення, йому хотілося назавжди втримати біля себе цю яскраву пташку кохання. Тому він поводився так, ніби ніс в руках занадто коштовну кришталеву вазу, яка зможе впасти та розбитися від необережного руху, чи подиху.

Він навіть не очікував подібного від себе, адже ступивши на стежку бізнесу, де панували жорсткі правила, давно звик лише наказувати, не дозволяючи собі сентиментальності чи слабкості. Однак після знайомства з Тетянкою він ловив себе на думці, що все частіше задумується над простим людським щастям. Тому сьогодні він боявся навіть сказати зайве слово у присутності Тетянки, щоб не порушити хитке перемир’я.

— Прошу, Танюшо, — бізнесмен відчинив двері, пропускаючи дівчину вперед.

Русявка захоплено охнула. Тепер заміський будинок несказанно змінився. Як довго Сергій не чинив опір самому собі, однак все ж пересилив себе, і акуратно поскладав у коробки всі милі колись дрібнички і деталі інтер’єру, якими так дбайливо прикрашала будинок колишня дружина. Хоча чоловіку було важко ховати деякі вазочки та статуетки, так все ж він знайшов у собі сили прибрати їх з видного місця, інколи пускаючи скупу чоловічу сльозу. Коробки з важливими колись дрібничками він склав у невеликій кімнаті, яка часто використовувалася, як склад для непотрібних речей.

— Коли встигнув все облаштувати? — Таня здивовано роздивлялася по сторонах, але тут уже нічого не залишилося від колишнього запустіння.

Посеред вітальні вже стояли інші меблі. На підлозі красувалися невеликі килими, вікна прикрашали занавіски з китицями. Весь простір ніби наповнився повітрям і домашнім теплом.

— Я роблю перші кроки назустріч тобі, Таню, — Серж уже широко посміхався, помітивши, що його русокосій німфі до серця такі зміни. Це все для тебе. Бачиш, як я намагаюся створити домашній затишок.

Звичайно, він мріяв, що саме Тетянка допоможе йому у створенні того затишку та комфорту, на який здатна лише кохана.

Очі дівчини блищали від захоплення — такий будинок їй дуже сподобався. Вона з усього розмаху застрибнула на чоловіка, обхопивши руками його шию. Він заледве встиг підхопити красуню і закружляти в обіймах.

— Ти це зробив заради мене? А якби сьогодні ми не зустрілися?

— А якщо це доля? — чоловік відповів питанням на питання, вдихаючи запаморочливий запах від дівчини.

Савченко засміялася від усього серця. Нарешті, її не мучили привиди і образи минулого. Їй зовсім не хотілося думати про завтрашній день, а лише насолоджуватися обіймами коханого.

«Схоже Сергійко насправді мене кохає, і починає перелаштовувати будинок. Отже, його слова про те, що я йому небайдужа, цілком правдиві».

Раптом якийсь черв’ячок сумніву зародився у серці. Дівчина виборсалася з обіймів і, скинувши шубку, побігла сходами нагору, дещо перевірити у тій кімнаті, де вона опинилася минулого разу.

— Танюшо, я ж кажу тобі, що відкритий до тебе! — почула позаду голос Поляніна, однак хотіла впевнитись у своїх передчуттях.

Підбори цокотіли сходами, нібито в такт стукоту стурбованого серця. На декілька секунд зупинилася перед дверима, а потім різко рвонула ручку на себе. Хвилювання охопило до кінчиків пальців, однак вона повинна дізнатись, що там за зачиненими дверима. Звичайно, Сергій захоче залишити щось на спогад про кохану дружину, тим більше вона з нею неймовірно схожі. Тоді залишиться тільки просто розвернутися і повернутися у своє колишнє життя без коханого. Але ж може бути й таке, що він дійсно вирішив стати з нею по-справжньому щирим.

Дівчина на хвильку заплющила очі, а потім широко відкрила. Кімната зустріла її пусткою, зникло ліжко і шафа, не було милого столика з косметикою. Поки вона ошелешено роздивлялася, позаду почулися кроки. Ніжні руки торкнулися і обвили талію, губи прошепотіли на вушко:

— Таню, я дуже хочу бути з тобою. Дай мені шанс. Я просто хотів зробити капітальний ремонт, але поки-що встиг в деяких кімнатах поміняти меблі і додати щось з таких милих текстильних дрібничок. Хоча я сподіваюся, що ти облаштуєш цю кімнату за своїм смаком.

Русявці стало так затишно в його сильних обіймах. На хвильку вона застигла, намагаючись заспокоїтись, але серце все ще шалено стукотіло. Дівчина обернулася і заглянула прямісінько в його вугільно-чорні очі, повні кохання і ніжності.

— Сергійку, це неймовірно, — вткнулася носиком у його шию, обхопила руками широкі плечі.