Глава 23

В гуртожитку активно йшли приготування до Нового року. Який же студент не обожнює хоча б натяк на свято, щоб хоч на деякий час відволіктись від підготовки до сесії. Тому всі на мить забули про виснажливе навчання і взялися прикрашати свої помешкання, сперечаючись в оригінальності оздоблення кімнат. От і Віка, Даша і Таня із задоволенням прикрашали свою кімнату. Вони весело перемовлялися, жартома сперечаючись щодо того, як і куди причепити гірлянди чи іграшки. Підлога кімнати була засипана залишками паперу, фольги, дощику та інших дрібниць, які зазвичай залишаються після робіт ножицями. Дівчата вирішили прикрасити дощиком фікус в кутку, вирізали сніжинки і поприклеювали до віконного скла, навіть десь дістали прегарних свічок у вигляді новорічних персонажів — Діда Мороза і Снігуроньки.

Однак сьогодні, 25 грудня, Таня здавалась надзвичайно схвильованою. Хоч як вона не веселилася з подружками, та думки весь час поверталися до одного. Адже в цей вечір коханий покликав її на новорічний корпоратив, який влаштовувала його компанія. Це була традиція компанії, коли на святкування працівники приходили зі своїми половинками. Тетянка розуміла, що її поява не залишиться непоміченою та викличе справжній фурор. На цьому вечорі їй не уникнути прискіпливих поглядів оточуючих, вона стане основною темою для балачок та пліток. Це буде фактично представлення її в якості нареченої Сергія. Полянін обіцяв познайомити її з партнерами, які теж обіцяли під’їхати на вечірку.

Тетянці дуже лестила така увага з боку коханого, їй хотілося знати більше про його бізнес, адже її майбутня спеціальність теж була пов’язана з комерцією. Може комусь збоку здавався б дивним такий швидкий розвиток відносин, та Тетянку з Сергієм це аніскільки не хвилювало. Вони створили для себе власний всесвіт, всесвіт шаленого кохання і безмежної, до тремтіння в тілі, ніжності. Русявка сьогоднішнім вечором була сама чарівність — точену фігурку облягала смарагдова сукня з короткими рукавами із золотистою накидкою, на ніжках красувалися зелені черевички на тонких каблучках, шийку обвивав тонкий золотий ланцюжок із краплинкою перлу. Дівчина, як ніколи раніше, виглядала ніби вишукана графська донька зі старовинних романів — тонка порцелянова шкіра ніби світилася з середини, пухкі губки, підведені блиском, приваблювали погляди, довге русяве волосся стараннями подружок перетворилося на водоспад тугих локонів, котрі спадали по спині. Обійнявши дівчат по черзі, поспішила накинути на плечі шубку і збігла сходами на перший поверх, у вестибюль. Один ривок — і двері відчинилися, випустивши красуню в холодний зимовий вечір. На неї вже чекали. Чекало кохання всього її життя — чоловік дівочих мрій Серж Полянін.

Лискучий чорний позашляховик м’яко підкотив до гуртожитку. З машини вийшов Полянін — як уособлення вишуканого смаку — вдало підібраний сталевий костюм, краватка і черевики підкреслювали його високий статус. Статус молодого перспективного бізнесмена, який зміг із самих низів пробитися у вище суспільство, де його вже вважали людиною слова і справи. Однак останні роки його серце залишалося крижаним, майже мертвим, його не цікавило ні жіноче кохання, жодна красуня не могла повернути його до повноцінного життя.

Раптом очі чоловіка розширились від здивування і щирого захоплення. Йому назустріч кроком вишуканої леді легенько ступала по сніжку Тетянка, кохана русокоса німфа. Дівчина впала в його обійми, вдихнула терпкий запах, котрий миттєво закружляв голову, підняла догори величезні смарагдові очі, наповнені щастям. Серж захлинувся від побаченого і навіть забув, що їх чекають на новорічному святкуванні. Зараз йому нікуди не хотілося їхати, він бажав наодинці милуватися своєю коханою.

— Танюшко, ти неймовірна, — прошепотів дівчині у вушко, зарився руками у хвилясте волосся, — Моя красунечка, тільки моя … — у чоловіка не вистачало слів для висловлення всього захвату.

Русявка заливисто засміялася, її сміх дзвіночками розсипався у морозному повітрі. Рум’яні щічки робили студентку ще більш привабливою.

— А якщо я скажу, що ти Сергійку, сьогодні виглядаєш як імпозантний чоловік, котрий години три чепурився перед дзеркалом? — вона була налаштована занадто грайливо, хоча не могла приховати хвилювання від майбутнього корпоративну.

— Яка ж ти хитрунка! Умієш перевести стрілки на мене. А от і ні. Ти моя королева, моє сонце, моя душа. Ох, Таню, що ж ти робиш зі мною. Я сходжу з розуму від кохання.

Від гарячих слів коханого дівчина ще більше зашарілася, кров прилинула до обличчя. Так, вона теж до болю обожнювала Сергійка, не уявляла свого життя без нього. Але не могла відважитися так само щиро зізнатися в своїх почуттях до нього. Іноді вона й сама собі дорікала, що не може теж просто так сказати, який насправді коханий для неї дорогий, найдорожчий її серцю. І як вона його безмежно кохає, як у неї щемить серце, коли його немає поруч. Ніби щось із середини її стримувало, не давало зізнатися у почуттях. Тетянка часто задумувалася над цим питанням, однак не знаходила адекватної відповіді. Чи це був страх утратити коханого? Тільки-но хотіла теж щось сказати приємне, але чомусь передумала, якась невидима сила знову завадила промовити заповітні слова. Тому дівчина просто, щоб змінити тему, промовила:

— Думаю, нам вже час їхати. Це твій колектив, і буде незручно примушувати гостей чекати святкування. А то ще керівник компанії затримається, і всі будуть думати про твою не пунктуальність. Сергійку, давай швидше поїдемо від гуртожитку. Не хочу щоб нас бачили зайві очі. Мені останнього разу вистачило пригод, — раптом здригнулася, згадавши, яку сцену одного разу влаштував її колишній. Ще раз подібного сорому вона не хотіла пережити.

Чоловік відкрив двері автомобіля і допоміг дівчині вмоститися на передньому сидінні. Тетянці з одного боку дуже хотілося долучитися до світу Поляніна, стати його офіційною дівчиною в очах компаньйонів та працівників компанії. Їй дуже лестило бути поруч з таким поважним та імпозантним чоловіком, тим більше успішним бізнесменом. Вона уявляла, як Сергійко буде знайомити її з усіма присутніми по черзі, а вона вислуховуватиме чергову порцію компліментів. Головне – не показати себе недалекою лялькою, не здатною підтримати розмову.