Глава 28

На щастя Поляніна, Тетянка не робила великої трагедії з того, що він став банкрутом. Принаймні, цього не показувала і поводилася, як і завжди. В Сергія вже не було сумнівів, що дівчина кохає перш за все його самого , а не його статки. У нього ніби виросли крила, і він прагнув за будь-яку ціну знову завоювати місце під сонцем, розгорнути бізнес по-новому і забезпечити дівчину всім необхідним. Тому останнє побачення з Тетянкою надихнуло Сержа на нові звершення. Тепер уже ситуація не здавалася наскільки критичною, як він уявляв спочатку.

Добре, що він не встиг взяти невигідний кредит під заставу квартири і будинку задля того нового проекту, котрий відібрав у нього Владислав. У такому разі доведеться задіяти гроші зі свого таємного рахунку, а якщо не вистачить, тоді можна закласти або продати власну нерухомість. Та звісно ж, що їх не вистачить, тому Сергій перестав тішити себе марними ілюзіями. Нічого, поживуть із Танею на зйомній квартирі, поки справи не підуть на лад. Він звик обходитися необхідним мінімумом, та й Таня не з розніжених панянок, і не буде влаштовувати істерик. Він ще всім покаже, на що здатний, адже недарма його називають талановитим та перспективним бізнесменом, який починав з низів та зробив блискавичну кар’єру за короткий час. От і настав час продемонструвати світу, на що здатний Полянін без грошей, впливових друзів та зв’язків. Сергій не раз доводив бізнес-партнерам, як треба діяти в критичних ситуаціях.

Полянін почав обдзвонювати бізнес партнерів, які раніше гаряче тиснули йому руку, називали другом, та запевняли, що завжди допоможуть у скрутну хвилину. Та майже всюди отримував відмову. Причому причини у кожного були різні. Хтось на словах співчував та підбадьорював, однак, коли розмова доходила до конкретної допомоги, з вибаченнями відмовляли. Мовляв, зараз немає зайвих коштів, не можуть їх вилучити зі своїх проектів. А хтось просто не бажав розмовляти, прикриваючись терміновими справами.

Гарно ж Влад постарався, зіграв роль ображеної сторони, і йому всі повірили. Тому ніхто й не захотів допомогти Сергію, не бажаючи мати такого ворога, як Орєшин. Що коштували оті розгромні статті журналістів у солідних бізнес виданнях. Тільки лінивий не поливав брудом Поляніна, не писав про його промахи та недалекоглядні дії. Тому його й занесли в «чорний» список, і один за одним партнери відмовляли в співпраці.

Несподівано Сергія від невеселих думок відірвав телефонний дзвінок. Дивно. Невже відомий гуру бізнесу Трохим Федорович вирішив першим зателефонувати і розповісти все, що про нього думає. Серж нервово повів плечима. Що ж, доведеться вислухати багато неприємного. Чоловік натиснув на кнопку виклику:

— Доброго дня, Трохиме Федоровичу. Як справи?

— Серже, доброго дня. Сподіваюся, ти тримаєшся молодцем? — підбадьорливі слова відразу підняли настрій, – Не впав духом та ще не наробив дурниць?

— Так, намагаюсь триматися. Обдзвонюю по старих зв’язках. Сподівався, що маю надійних друзів. Але варто було впасти, як всі скоріше прийдуть добити, ніж допомогти. Планую розпочати новий бізнес, та поки що все не так, як хотілося. Щось ніхто не бажає мати зі мною справу. Та ви, мабуть, краще від мене знаєте, що твориться. Та й написано в останні дні про мене немало.

— Хлопче, я не читаю всіляких нісенітниць. Та й що ти хочеш від продажних журналістів. Їм насипали жменю зерна, і вони ладні оббрехати невинну людину. Я розумію, що Орєшин не звик програвати, тому й заварив цю кашу. Але я телефоную тобі не з цього приводу. Ми з Лілією Олегівною вирішили підтримати тебе і підписати новий контракт. Наша попередня співпраця принесла нам чималі дивіденди, тому ми готові вкладатися в тебе, — спокійний голос партнера примусив серце співати від несподіваної радості.

— Дуже радий це чути. Не знаю, як вам і дякувати,  адже я навіть не сподівався на вашу підтримку.

— Прорвемося, Серже. Бувай, до зустрічі. Післязавтра я тобі ще перетелефоную, і ми обов’язково зустрінемося. Мені приємно мати справу з чесним партнером, котрий не йде на брудні підступи. Ти розумієш, про що я.

— Так, але все це я вважаю непорозумінням. Колись все налагодиться, а важкі часи не тривають вічність.

— Подобається твій оптимізм. До побачення.

— До побачення, Трохиме Федоровичу. Передавайте вітання Лілії Олегівні.

В телефоні зазвучали звуки відбою. Якщо вже такі «акули» бізнесу вирішили його підтримати, то слід не сидіти, склавши руки, а підшукати приміщення під офіс і знайти тямущих співробітників. Шкода, що скільки працівників залишилися працювати на Орєшина, в компанії, яка колись була його. Отже Сергію доведеться підшукувати інших, адже сподіватися на те, що хтось самостійно вийде на нього було б смішно. Доведеться давати об’яву в газету безкоштовних оголошень. Зараз він не може запропонувати співробітникам великої зарплати, на відміну від Владислава.

***

Марія скаженіла від люті. Це ж треба! Така велика риба зірвалася з гачка, хоча зовсім недавно була майже в руках. Орєшин запанів останнім часом, навіть не хоче розмовляти. Як виявилося, Владик прибрав до рук компанію свого партнера і керівника, і тепер йому не до пари проста викладачка. Та ще й після тієї огидної сцени на корпоративі.

— Це все Танька винна! Не інакше. Якщо приодіти та прикрасити діамантами, зійде за фотомодель. Висока, довгонога, з точеною фігуркою.

Якось раніше Маша не помічала Тетяниної краси. Звичайна собі студентка, а тут враз – і зацікавила двох бізнесменів. Та так, що вони ледве не побилися за неї на людях. Дійшло до того, один зробив банкрутом іншого. Та все б нічого, так це позначилося на ній. Від люті та безсилля в стіну полетіла ще одна ваза, розбившись на друзки. Осколки розлетілися по квартирі. Чи ще раз зателефонувати Владу, запитати, як здоров’я? Рано, слід подумати, гарненько подумати. Зараз він не хоче її слухати. Діяти через Поляніна? Адже Серж останнім часом нормально відноситься до Маші. Але який у цьому сенс? Сергій зараз фактично ніхто. Він теж потрапив у немилість, хтозна чи зможе знову розбагатіти. Треба діяти хитріше.