Глава 30

Вранці Таня прокинулася в чужому ліжку. Лише одного погляду вистачило, щоб усвідомити – це був не гуртожиток. Вона це миттю зрозуміла, адже ліжко та візерунки на стінах були їй незнайомі. Пробудження було не з приємних: голова розколювалась, у горлі страшенно пересохло, кінцівки відмовлялися працювати. Вона закрила очі, потім знову заледве розтулила повіки, але швидко закрила, тому що в очі вдарило ранкове світло. Пам’ять поступово поверталася, але дівчина все одно не могла нічого згадати після того, як випила другий келих отого смачного французького вина. Невже вона так сп’яніла, що повністю відключилась? І хто вклав її в ліжко? Де Марія Михайлівна? Запитання кружляли в голові, однак ствердної відповіді на них дівчина не знаходила.

Заледве підвелася з ліжка і почвалала на кухню втамувати спрагу. Постійно спотикаючись та зачіпаючись за предмети та меблі, вона повільно добралася до кухні. Чому ж їй так погано? Набрала повну чашку води та з жадібністю випила. Несподівано її погляд зупинився на столі, де вона побачила записку і кілька грошових купюр. Піднесла папірець ближче до очей, хоча літери танцювали химерний танок:

«Таню, ти вчора почувалася не дуже добре, і я вирішила запропонувати тобі у мене переночувати. Ти згодилась. Не переймайся, вечір пройшов дуже вдало. Колись неодмінно повторимо. Як і обіцяла, залишаю тобі гроші на таксі. Будь ласка, скористайся купюрами. Ключ від квартири теж знайдеш на столі, як виходитимеш, залишиш у консьєржа. Відсипайся скільки хочеш, сьогодні відвідувачів не чекаю. До зустрічі, слід колись повторити нашу вилазку. Марія».

Дівчина сумно видихнула. Ну нічого, з ким же не буває? Але щоб ось так заснути після двох келихів? Дивно. Невже вино так подіяло? Русявка вирішила поки що не задумуватись над цим. Адже сьогодні повертаються з канікул Даша і Віка, тому слід трохи привести себе до ладу і їхати в гуртожиток. Їй дуже хотілося побачити подруг, щоб поділитися з ними новинами. Та ще й слід неодмінно зателефонувати Сергійку, адже він міг точно вчора телефонувати до неї і хвилюватися, де ж це поділася кохана. Ах, уже завтра відновлюються заняття, а так хочеться все кинути і швидше переїхати до Сержа, щоб будувати сімейне гніздечко.

За мріями дівчина обережно зняла цінний комплект — подарунок від Маші, і акуратно склала його у подарунковий папір і поклала в сумочку. Потім, не поспішаючи, розчесала розкішну гриву русявого волосся і прийняла душ. Після цього випила чашку міцної кави. Відчувши себе зовсім бадьорою і оновленою, одягнулася і викликала таксі. Зачинивши за собою двері, дівчина хутко збігла східцями, навіть не передчуваючи небезпеки і відчаю, котрі вже зачаїлися і чекають саме на неї, щоб розтоптати її репутацію і, можливо, майбутнє.

***

Наступного дня

Граційною кішкою в кабінет заплила секретарка Анні. Дівчина елегантно несла тацю з кавою, цукром та вершками. Поряд примостила стос паперів, які потребували термінового ознайомлення та підпису керівника. Вона вже чула останні новини, що Орєшин порвав зі своєю черговою коханкою. Подібні чутки розносяться швидко, та дівчина вміла аналізувати та відчувати душевний стан начальника за його настроєм. Влад часто ходив сердитий, на деякі дзвінки не відповідав, а коли й відповідав, то часто роздратовано кричав.

Невже він не розуміє, що справжня любов зовсім поряд, варто лише обдивитися навколо? Це ж вона, Анні, і гарна, і вихована, з гарною освітою, її не соромно показати у вищому суспільстві, адже така панночка з усіма знайде спільну мову. Так, ні ж! Сьогодні секретарка, окрім звичайного листування (є ж такі люди, що довіряють лише паперовому обміну думками) принесла великий пакет формату А-4, підписаний «Доброзичливець». Цікаво, що знаходиться всередині? Дівчина хмикнула про себе, напевно, хтось знову риє яму її таємному коханню. Хм, не на того напали. Владислав такий, що розколе інкогніто будь-якого аноніма і змусить покаятися у всіх мислимих і немислимих гріхах.

Який же злий із самісінького ранку був Орєшин. Його зараз не цікавили справи компанії, адже в голові бушував справжній ураган емоцій. Ще б пак. Сорока на хвості принесла, що його колишній друг Полянін на цьому тижні подає заяву на одруження з Тетяною Савченко. Буквально за три дні. Відчувалося, що студентка дуже сильно прив’язала до себе Сергія, що той повністю втратив голову від кохання. Орєшин рвав і метав, але не міг перестати виміщати зло на підлеглих.

Співробітники намагалися не потрапляти йому на очі, а виклик в кабінет керівника часто закінчувався доброю прочуханкою. В основному безпідставною, але це нікого не хвилювало. Підлеглі лише мовчки стояли, опустивши голови і подумки благали, щоб цей жах скоріше закінчився. Влад не дуже цікавився звітами і роботою компанії, здавалося, він шукає жертву, яка винна у його поразці на любовному фронті.

Де й подівався той милий, часом улесливий мажор, який тільки й думав про курорти, подорожі і дівчат? Раніше не було такого дня, щоб він не жартував із працівниками, особливо загравав із молоденькими дівчатками, яким була приємна увага багатого бізнесмена. Здавалося, не було милішої людини, ніж Влад Орєшин. Зараз чоловік ніби скинув кокон люб’язності, в одну мить перетворившись на безжалісного монстра, котрий неодмінно здобуває те, що хоче, до чого дотягнуться його загребущі руки. З дитинства він звик отримувати все, що забажає, а тепер, коли за його спиною відбуваються такі речі, коли його зробили третім зайвим, він не знаходив собі місця, придумуючи різні варіанти помсти. Сергія Поляніна він вже зробив банкрутом, залишилося лише зламати Тетянку.

Його шалені думки трохи отверезила Анні, яка з незмінною посмішкою і показною покірністю з’явилася в його кабінеті. Дівчина вміла самим своїм виглядом його заспокоїти та переключити думки в інше русло. Влад мимоволі замилувався красунею. Та й гарна ж яка! Вишукана, ошатна, та яка ж тільки штучна! Штучна посмішка, штучні губи, штучна фігура. Тому він швидко втратив цікавість до неї, викинув подібні думки з голови і знову задумався про дівчину, образ якої постійно майорів перед очима.