Кохання в нагороду

23

Глава 23

--- А, що тут добавляти?! Ти бачу вже все знаєш і висновки навіть зробив якісь ... для себе, тож мене слухати не станеш,  --- доволі зухвало відповів Ден. Хоча це звична йому манера спілкування. Він завжди такий. Нічого дивного. 

 Друг зреагував на мої слова передбачувано. Саме такої відповіді слід було очікувати. Він ненавидить кожну жінку на планеті, тому каятися чи просити вибачення за свій ганебний вчинок, не збирається. 

--- Чому ти так вчинив з незнайомою дівчиною? Ти ж навіть не знав хто вона така. Юля просто студентка, яка поверталася з бібліотеки додому. Невже ти не думав у той момент, що руйнуєш чуже життя чи мрії?

--- А мені й не потрібно було цього знати. Я ж не вбивати її збирався.  Для тебе старався і тобі між іншим все сподобалося. Пригадати тобі, як горіли твої очі, коли побачив ту дівку голою на ліжку і з бантом на шиї. І до чого зараз згадувати минуле. Усі давно про це забули, одному Яру закортіло сповідатися. Було та й було, проїхали і живемо далі! 

Ден нагадував про деталі і в мені закипала злість. Друг говорив про те, що сталося тієї ночі, ніби про  погану погоду.

--- Я ж не знав яким чином дівчина опинилася у клубі. Не знав, що ти  змусив її. А мені  сказав, що вона прийшла продати свою невинність, --- крикнув я до нього, до хрусту стискаючи кулаки.

--- А хіба не так все було? Я сказав цій дурепі, що добре заплачу за роботу, а те, що вона відмовилася від гонорару її справа.

---  А ти питав у неї чи потрібна їй ця робота? Чи вона хотіла того, що сталося? Ти  накачав дівчину  наркотиками, а вона  виявилася не такою, як ти собі навигадував. Совість не мучить? Як ти з цим  живеш? Ця дівчина янгол, який зовсім випадково опинився у руках трох негідників.

--- Якою не такою? ... Владе, не будь ідіотом! Всі вони одинакові. І ця Юля така ж сама сучка, як і  інші милі дівчатка. Про совість, він мені тут заливає.

--- Я добре знаю, Юлю. Ця дівчина ніхто інша, як  жертва. Не смій казати про неї жодного кривого слова інакше  я не відповідаю за себе, --- гаркнув я зі скаженою люттю.

--- І, що ти зробиш? Вдариш кращого друга? Проміняєш дружбу на якусь дурну хвойду, яка не взяла гроші за свою роботу? --- лише  усміхнувся Ден з притаманною йому наглістю у погляді. 

Власов  навіть не збирався визнавати своєї провини. А для мене це була остання крапля. Більше стримувати себе не було сил.

 Зі всієї злості б'ю тепер уже колишнього "друга" кулаком  в обличчя. Схоже Ден не очікував мого удару і удару від мене  вцілому. Похитнувшись він все-таки втримався на ногах. Розтираючи рукою щелепу, глянув на мене поглядом лютого звіра у будь-який момент готового до нападу. Ден не любить, коли хтось дозволяє собі щось подібне у його бік  Власов замахується до мене і я отримую добрячий хук у відповідь. З мого носа одразу капає кров, але це не зупиняє мене і я кидаюся на Дена з кулаками.  Між нами починається справжній кулачний бій. У гніві я викрикую, щоб "друг" більше ніколи не наближався до нас. Дружбі кінець!

 Ми уже кілька хвилин молотимо кулаками один одного. І ніхто з нас не збирається поступатися. Мабуть, наші крики було чутно на весь клуб, бо у кабінеті з'являється охорона і розтягує нас у різні боки.

--- Ти скажений ідіот. Проміняв кращого друга на незнайому дівулю, яку бачив лише раз у житті, --- кричить Ден, витираючи кров під носом. 

--- Чому не знайому? Доля розклала усе на свої місця.  Юля працює у моїй фірмі. Вона розповіла, що ви з нею зробили, як ти негіднику затягнув її до своєї машини та змусив ковтнути "веселу" таблетку. А Яр лише доповнив розповідь зі свого бачення.

--- То ти, що зараз спілкуєшся з нею? Ви разом працюєте? Невже це та сама дівчина про яку ти розповідав? Я ще звабити її хотів, --- регоче Ден, а у мені знову кипить злість.

--- Не смій навіть глянути у бік Юлі. Пошкодуєш!

--- А ти не смій мені погрожувати, бо знаєш я можу й  закрити очі на нашу дружбу.

--- Про яку дружбу ти зараз кажеш? Бачити тебе не хочу. Своїм вчинком ти зганьбив нашу так звану дружбу, назавжди. Не можна Дене ненавидіти цілий світ, бо ти навіть не помітиш, як це почуття затягне тебе у своє болото і ти захлинешся у своїй люті.

--- Негайно відпусти мою руку, --- гаркнув охоронцеві, який тримав мене ніби небезпечного злочинця. Той в свою чергу глянув на Дена, мабуть, щоб отримати дозвіл мене відпустити. 

Вирвавшись з рук охоронця, гримаю  дверима і йду до свого автомобіля. Моя сорочка заляпана кров'ю. На ній залишився лише один ґудзик, який тримається на одній  волосині. Плече піджака розірване. Байдуже, приїду додому приведу себе в порядок. Доведеться все викинути на смітник, як і роки нашої дружби з Деном  та Яром  ... Шкода, що Ден так і нічого не зрозумів ...

 

Після того, як Влад поїхав додому я  так і продовжила сидіти на кухні намагаючись обдумати те, що між нами відбувається. 

Водила пальцем по скатертині, повторюючи  вибитий на ній малюнок і не могла повірити у ті зміни, які сталися у моєму житті. Я прийняла те, що у мене є до Влада  почуття. Поки не знаю це просто симпатія чи щось більше. Я мрію про його поцілунки. Мені цікаво бути з ним: розмовляти, працювати, відпочивати. У нас навіть мовчання особливе. Думаю  про шалене кохання говорити рано, але Влад точно мені подобається, як чоловік. Мені добре та комфортно поряд із ним.  З цим чоловіком я маю відчуття захищеності, хоча ще зовсім не давно сама хотіла захиститися від нього.

 Не розумію , як таке могло статися. Просто інтуїтивно відчуваю, що йому можна вірити і все. Ось такий парадокс стався у моєму не простому житті, я шукаю тепла у обіймах колишнього  ворога. 

З того дня, як ми знову зустрілися Влад  жодного разу не підвів мене. Проявляв повагу і терпіння, рятував від різних халеп та неприємностей. Одна історія з Семеном і Наталією чого варта. Чоловік  повівся зі мною, як справжній джентельмен, чим не мало здивував мене.

 Жодних приставань чи брудних натяків. Він крок за кроком невимушено будував довіру між нами .. І я вирішила, що маю спробувати. Дати собі шанс бути щасливою. Доля не просто так звела нас знову, адже саме Владові вдалося змусити мене знову відчувати. Саме він розбудив у мені почуття, які я вважала похороненими на завжди. Ще місяць назад я б точно розсміялася в обличчя тому хто сказав би мені, що я житиму з чоловіком і складатиму плани на майбутнє. Спробую будувати стосунки і повернути своє життя на сто вісімдесят градусів. Хоч я заборонила собі почуття  у глибині душі все-одно мріяла про сім'ю, чоловіка  та дітей. Особливо дітей  та я знаю, як саме діти з'являються на світ, а про те, щоб дозволити якомусь чоловікові торкнутися свого тіла не було й мови. Зараз я думаю про це, навіть уявляю наш перший, ... другий раз.  Влад не питаючи дозволу, непомітно торкнувся не лише  мого тіла, а й душі. Не знаю, що між нами буде далі, але завтра я переїду до нього. Він обіцяв мені терпіння і я  погодилася. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше