24.1

Сьогодні я прокинулася ні світ, ні зоря. Ніяк не сходили з думки вчорашні слова Влада, про колишнього друга. Невже він розірвав дружбу з Деном заради мене? Щоб не повертати мене у жахливе минуле. Цікаво, що між ними трапилося? Та зараз мені краще подумати про знайомство, яке має відбутися з хвилини на хвилину. Ще раз оглядаю себе в дзеркалі і виходжу зі своєї кімнати. Останнім часом надто багато часу стала приділяти своєму виглядові.  Навіть вирішила оновити косметичку!

 Я, що хочу бути красивою для Влада? Так !!! Так !!!  Так !!! Я хочу бути красивою та привабливою, хочу розпочати нове життя з чистого білосніжного аркуша і разом з Владом нанести на нього яскраву палітру кольорів, назавжди забувши про сірий. 

--- Доброго ранку, мамо ! Ооо, ... ти, що взагалі цієї ночі спати не лягала? 

 На нашій маленькій кухні пахло просто неймовірно смачно. Весь наш невеличкий стіл був закладений тарілками, приборами та їжею. Оладки, варення, новий, чайний сервіз з запакованої коробки. Що це?  Схоже мама має серйозний намір видати мене заміж, якомога швидше і при цьому справити гарне враження на Влада.

--- Лягала Юлю, лягала, але ти знаєш, що я звикла завжди  нагодувати тебе  перед роботою, а сьогодні за столом нас  буде більше  як завжди.

--- Ну - ну ! 

У дверях пролунав дзвінок і я одразу побігла відчинити двері точно знаючи, що то прийшов Влад. Сама не знаю чому, але мої руки тремтіли від хвилювання. Коли я  відкрила двері  мало не впала ... від подиву. На порозі дійсно стояв Влад, але вигляд у нього ...

--- Що з тобою сталося ??? Чому у тебе ... такий вигляд ?

--- Юль, привіт! У тебе є тональний крем? --- прошепотів мій хлопець.

Від слова <<мій хлопець>> хотілося посміхатися.

--- У мене є ! --- пролунав голос моєї мами, яка миттю опинилася біля мене, оглядаючи гостя.

--- Доброго ранку! Це вам ?  --- прочистивши горло, зніяковіло вітається Влад і передає моїй мамі букет красивих квітів.

--- Дякую ! Які красиві троянди, --- захопливо нашіптує мама.

--- Мамусю, познайомся це --- Влад. Я вчора тобі про нього розповідала. Мій хлопець і за сумісництвом директор.

--- Дуже приємно, Владе.  Я --- Марія Петрівна, мама Юлі. Ви проходьте Владе, поп'ємо разом чаю, ближче познайомимося. Все-таки моя донька зібралася переїздити до вашого дому ...  А потім Юля підфарбує ваші бойові нагороди, --- жартує мама, а я не можу не приховати свого подиву, бо не розумію від коли це у неї з'явилося почуття гумору у розмові з чоловіками.

Дивно, але моя мама незрозуміло з якої причини не стала допитуватися звідки у нього синці і ссадини. Влад насправді виглядав дуже суперечливо. Красивий сірий костюм і білосніжна сорочка так пасували йому, але це лише тоді, коли не дивитися на його обличчя. Під правим оком красувався фіолетовий синець, ліве ж просто виглядало опухлим  і в добавок розсічена губа. Мені дуже кортіло запитати, що з ним сталося, але я розуміла, що при мамі не варто цього робити. Влад пояснив їй, що впав з драбини.

--- І давно ви зустрічаєтеся з моєю Юлею? --- питала мама наливаючи гостеві чаю. 

 Ми з Владом не підготувалися належним чином до цієї зустрічі. Нам варто було обговорити усі можливі запитання та відповіді, щоб зараз дивакувато не переглядатися між собою. 

--- З Юлею ми зустрічаємося не так давно, але обоє твердо вирішили спробувати жити разом. Ваша донька мені дуже подобається і я зроблю усе можливе, щоб ми були щасливими.

--- Ммм, ... сподіваюся, що так і буде. Дуже сподіваюся !

 Моя мама невпинно сипала запитання  на які Влад терпляче давав чіткі відповіді. За кілька хвилин вона знала про нього геть усе, хіба лише розмір взуття забула запитати.

--- Рада зайомству Владе, та мені час на роботу, а ви спокійно допивайте свій чай. Скажу відверто, як є ти мені сподобався ... хоч і впав з драбини, але якщо не дай Боже скривдиш мою доньку, ... впадеш із неї ще раз. У житті Юлі вже був негідник  який стер  з її обличчя посмішку на довгих три роки. 

--- Обіцяю зробити усе для того, щоб Юля ніколи не плакала, --- заспокоював маму Влад.

--- Сподіваюся, ...  що так і буде. Я звісно не наполягаю   але думаю, що ближчим часом ви запросите мене до себе у гості. 

--- Мамо !!! 

Я знала, що з боку мами це лише турбота і хвилювання, але  мені не хотілося, щоб Влад подумав, що ми не тактовні.

--- Звісно, Маріє Петрівно ви можете приїжджати до нас коли завгодно. Ми будемо тільки раді. У вас неймовірно смачні оладки. Домашні, ...  як у мами ... 

Мама чемно залишила нас удвох. І тепер я глянула на Влада з тисячею запитань. І мене точно не влаштує відповідь, що він упав з драбини.