Кохання в нагороду

26.1

Переглянувши щойно акуратно розкладені на полицях та вішаках речі, вирішую одягти білу футболку, доволі вільного крою з глибоким вирізом на грудях  й такі ж самі, як у Влада сірі спортивні штани. Зовсім випадково забуваю одягти бюстгалтер. Не біда ! У мене  невеликі груди, Влад може й не помітити нічого.

 Оскільки я збираюся йти на кухню готувати вечерю, волосся збираю у пучок, взуваю домашні капці й  доволі критично оглядаю себе у дзеркалі. Моя сміливість потроху випаровується. Доволі мило, але нічого особливого.  Та мені чомусь здається, що геть усі чоловіки полюбляють милий домашній вигляд.  От і Владові мало б сподобатися. Для більшої упевненості кілька разів проводжу прозорим бальзамом по губах й усміхаюся відображенню в дзеркалі, --- іди готувати вечерю,  мрійлива фантазерко.

Як же це заворожує, коли чоловік на кухні готує їжу. Особливо такий красивий, як Влад. І готує він  для нас двох.

--- Кхм, ... кхм , ... допомога потрібна ? 

--- Ні, у мене все готово. Просто сідай до столу й насолоджуйся моїм кулінарним шедевром, але це я лише сьогодні такий милий. Завтра готуватимеш ти.

--- А я не проти, --- усміхаюся  й бачу, як чоловік пильно оглядає мене з ніг до голови.  Навіть така неосвідчена дівчина у інтимних справах, як я розумію, що погляд чоловіка прикутий до моїх грудей. Його очі просто горять ... бажанням та цікавістю ?

Влад кладе на стіл дві великі тарілки з тушкованим м'ясом і  салат. Мабуть, у всіх чоловіків це коронна страва,  але те,  що приготував мій чоловік виглядає по-особливому і дуже смачно. 

--- Вина ? 

--- Можна, але зовсім не багато.

--- Боїшся, що спянієш ? 

--- Думаю мені немає чого боятися, хіба лише зовсім трохи.

--- Я безмежно радий, що ти дала нам шанс. Обіцяю, що зумію зробити тебе щасливою, --- піднімаючи келих з вином, промовив Влад.

--- Тоді за нас милий мій, Владе, --- усміхаюся красивому чоловікові, який сидить поруч зі мною.  Як приємно насолоджуватити смачною їжою та вином, обговорювати спільне проживання. Я навіть мріяти не могла, що таке може статися у моєму житті. Влад так вправно гоїть мої рани, які сам хоч і не навмисно, наніс мені три роки тому.

--- Дякую за смачну вечерю. Обіцяю завтра приготувати щось не менш смачненьке.

--- День видався насиченим. Ходімо одразу  спати ?

Я усміхнулася й кивнула головою, що згодна, але ненависний страх уже пройшовся моєю шкірою холодним вітром. Намагаючись здолати його, підходжу до Влада й беру його за руку. 

--- Може  спершу все приберемо ? --- пропоную я, щоб відволіктися від непотрібних думок. 

--- Не треба ! Завтра прийде Ольга Степанівна і все прибере. До речі,  забув тобі сказати, що вона приходить у понеділок, середу  та суботу. Слідкує за порядком у квартирі,  купує усе необхідне  та готує їжу. 

--- А я наївна думала, що ти бідненький, ... все сам.

--- Ходімо спати, моя мрійнице.

 Так і не відпустивши Владову руку заходжу до тепер уже нашої спальні. Осмислення того, що я ніколи не спала у ліжку з чоловіком приходить з запізненням. Мене сковує знайомий страх і паніка.

--- Юль,  ти, що боїшся лягати зі мною в одне ліжко ? Я ж уже сотню разів казав тобі, що не торкнуся тебе, поки ти не скажеш, що готова до цього. 

--- Я не боюся лягати з тобою у ліжко. У мене геть інші страхи.

--- Тоді давай ти мені все розповіш, але спершу ми ляжемо у ліжко. Я міцно  обійму тебе й слухатиму хоч до ранку. 

--- Дякую тобі, ... за все, --- ставши на носочки міцно обіймаю Влада за шию. 

Вмить він підхоплює мене на руки й несе до ліжка. Обережно ніби щось надзвичайно цінне, кладе на шовкове простирадло й сам вмощується з боку. Вкриває нас ковдрою, кладе мою голову собі на плече й вимикає світло.

--- Тепер можеш розповідати про свої страхи.

--- Та немає у мене ніяких страхів, звісно крім стосунків з чоловіками. Після тієї нашої ночі я нікого до себе ані на крок не підпускаю. Мене тягне до тебе магнітом, правда. Ти подобаєшся мені, але спершу я маю навчитися довіряти тобі ... у всьому.

--- Згоден ! А у дитинстві хіба ти не боялася привидів, чудовиськ чи темряви ? Чи чого там ще бояться маленькі дівчатка ?

--- Нічого подібного не було. Хоча довгий час я боялася висоти. Та й зараз  якщо чесно теж боюся.

--- Чому зразу не зізналася ? Ми ж живемо під самим небом.

--- У твоїй квартирі  мені нічого боятися. Тут ми за міцними, бетонними  стінами, а я завжди боялася висоти у відкритому просторі. 

--- Ммм, ... кажеш висоти у відкритому просторі !? Значить буду думати, як позбавити тебе від твоїх страхів.

--- Змусиш стрибнути з парашутом ? 

--- Цікава ідея ! Я обов'язково поміркую над тим, як краще втілити її в реальність.

--- Нізащо !!! Я не погоджуся на таке безумство. Навіть не мрій !

--- Ніколи, не кажи, ніколи. Ти спатимеш у штанах ? Я так не звик, тому свої знімаю. Раджу й тобі так зробити.

Відстронившись Влад зняв свої штани і відклав на край ліжка. Глянувши на нього, я  роблю те саме. 

--- Обіймеш мене ? --- питаю, бо чомусь раптом без нього мені стало холодно.

--- А ти дозволиш ?

--- Я дуже хочу спати в твоїх обіймах.

Влад вмить пригортає до себе. Його рука на моєму животі і мені нікуди не хочеться втікати. 

--- Ти навіть уявити собі не можеш, як важко стримувати себе поруч з тобою. Так сильно хочеться торкнутися твоїх грудей. Ти ж навмисне прийшла на кухню без бюстгалтера. 

--- Ти помітив ? 

--- Хіба могло бути інакше !? 

 Я застогнала і повернула голову до чоловіка. Його руки  стрімко поповзли вгору. Одна з них накрила мої груди, а інша підім'яла мене під свій бік. Я відчувала наскільки Влад збуджений, але більше ніж обійми,  він собі нічого не дозволив. Просто занурився носом у моє волосся і побажав <<солодких снів>>. Ну і як тепер  заснути, коли цей звірюга розбудив усі мої  жіночі гормони ?

 

 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше