27.1

Безтурботна, байдужа посмішка вмить злетіла з Денового обличчя. На кілька секунд він розгубився, але  майже одразу  натягнув маску байдужості. Красивий чоловік з хижими очима не зводив з мене погляду. Вони у нього майже чорні і у них суцільна пітьма. Хто цей чоловік насправді ? Безжальний кат чи поранений у саме  серце звір ? 

Чи відчувала я страх ?  Так ! Хоча навряд чи він наважиться зробити щось погане у лікарні. Про всяк випадок я зробила крок назад. Чомусь саме в цей момент пригадала Семена, який намагався мене зґвалтувати.

--- Дене, не стій у дверях, проходь раз прийшов. Ми щойно з Юлею розмовляли про те, що колись сталося з нашої провини. Ця дівчина настільки милосердна, що пробачила мені. 

--- Може ти і мене пробачиш, раз така милосердна ? --- цей хижак підійшов до мене надто близько. Від нього віяло силою та небезпекою. Мені дуже хотілося, щоб у цю мить Влад був поряд і тримав мене за руку. Та на жаль я мала зустрітися зі своїм кошмаром один на один. 

--- А ви хіба розкаюєтесь у своєму злочині ? --- сміливо запитала я, задираючи ніс догори, хоч насправді хотілося, як у дитинстві заховатися від злого  чарівника під ліжко.

--- Злочині ??? Ти зараз про що, дівчинко ? Хіба я скоїв якись злочин ? Усе ж було добровільно, за згодою усіх сторін, ---  акцентував він лише на слові  <<усіх >>.

--- Дене, нащо ти так ? Ти ж добре знаєш, що ми обоє винні у тому, що сталося. Ми змусили поїхати Юлю з нами. І саме ти дав їй свої "чарівні " таблетки.

--- Яре, якщо ти хочеш розбудити мою совість одразу кажу  її у мене немає. Я загубив її дуже і дуже давно. Та й поглянь зараз на цю "жертву", мабуть довго шукала нас.  Чи не так ? Якщо все так погано, то якого ... вона знову лягла під Влада ?  Переїхала до його квартири ? 

--- Дене, думаю буде краще якщо ти провідаєш мене іншим разом. Бачу, вибачатися ти не збираєшся.

--- Хмм, ... через якусь суку проганяєш кращого друга ?

--- Ні ! Просто намагаюся пояснити, що ми були не праві, наламали купу дров і не понесли за це ніякого покарання.  Я хоч визнав свою провину, а ти ... схоже навіть і не думаєш цього робити. Не всі жінки такі стерви, як твоя колишня. Не всі продажні, і не всі настільки підлі, що ...

--- Пішов ти, ... ідіот совісний ! --- гримнувши дверима, чоловік пулею вилетів з палати. Я аж здригнулася від потоку холодного повітр'я, яке спричинив Ден, щосили  гримнувши дверима.

--- Ярославе, ...  чому він так не навидить усіх жінок ? --- запитала я прямо, але у цей самий момент повернулися Влад з Оленою.

Чоловік одразу підійшов до мене і поглядом запитав чи все добре. Я лише міцно стисла його руку, а насправді хотіла Владових обіймів, бо лише там я стала почувати себе в безпеці.

--- Дівчата,   ви не повірите, але я ще маю секретну  розмову з найкращим другом,  --- промовив Ярослав.

 Напевно хоче розповісти Владові, що приходив Ден.

--- Ярчику,  ти знову мене проганяєш ? --- надула губи Оленка.  

--- Сонечко, лише на кілька хвилин,  --- з жалем у голосі відповів їй Яр.

--- Ходімо, Юлю вип'ємо свою каву у коридорі. Схоже мій майбутній чоловік переситився моєю увагою, --- буркотіла Олена, але у дверях все-таки  посилала своєму коханому повітряні поцілунки. 

--- Яр, що за секрети ? Наші дівчата можуть образитися на нас.

--- Моя Олена надто розумна, щоб просто так ображатися, а твоя Юля і так здогадується про кого саме йтиме наша розмова.

--- І,  про кого ???

---  Поки  ви з Оленою бігали за кавою приходив Ден.  Він не очікував зустрітися тут з Юлею. Попри все  зустріч  відбулася. Я дуже хотів, щоб Ден теж вибачився за минуле, але ти сам добре знаєш нашого друга. 

--- Якщо він хоч на крок наблизився до моєї Юльки,  --- в мені закипала злість лише  від однієї думки про таке.

--- Заспокойся, нічого подібного не було, хоча сама розмова відбулася у звичній для нього манері.

--- Хамив ???

--- Ну,  ... не те, щоб хамив, просто не захотів вибачатися. Ти ж знаєш його. 

--- Зрозуміло! Ден не поступається своїм принципам. Шкода, ...  а я думав, що він зуміє перебороти свою ненависть. Ти поправляйся, а нам з Юлею пора додому. Досить з неї потрясінь на сьогодні. 

--- Владе, я щиро вірю, що ви з Юлею будете щасливі. 

--- Я теж дуже хочу вірити, що у нас все буде добре.

--- Юленько, яка ж я рада, що ти пробачила мого Ярослава. Ти навіть уявити не можеш, як він шкодує про свій вчинок у ту ніч. 

--- Не варто носити тягар у грудях, бо інакше і кроку не зможеш зробити на зустріч своєму щастю. От я і вирішила спробувати.

 Олена виявилася чудовою співрозмовницею ... тактовною та розсудливою дівчиною. Думаю  ми могли б навіть подружитися. Стати близькими подругами. 

--- Ти дуже сильна, красива та відважна дівчина. Сподіваюся, що ви знайдете своє щастя з Владом. Думаю  ви не відмовитесь  разом прийти до нас на весілля ?

--- Думаю,  що ні, але треба запитати у Влада ! 

--- І, що саме ти маєш у мене запитати ? --- питає Влад. 

Він завжди з'являється  попяд у важливий момент.

--- Дома запитаю, --- усміхаюся своєму коханому чоловікові. Обіймаю Олену і ми нарешті виходимо з лікарні, щоб поїхати  додому.

--- Владе, мені дуже цікаво чому у Дена так багато ненависті до жінок ? --- запитала я дорогою додому.

--- Мій друг не завжди був нахабною скотиною. Ніколи не балувався наркотиками й літрами не вживав спиртного. Він теж умів по-справжньому кохати. Увляєш ? Мріяв про сім'ю, дітей, зустрічався з дівчиною.

--- І, що трапилося з цією дівчиною ? 

---- Та нічого з нею не трапилося. Живе у своє задоволення. Її звати Таїсія. Ден називав її --- Тася і був закоханий у неї по вуха. Для нього все було по-справжнтому, а для неї лише гра і один зі способів влаштувати собі красиве життя. Одного дня він застукав її з рідним батьком у ліжку. Вона нічого не пояснюючи зібрала речі і пішла від нього. Вже тоді Таська  була вагітною і Ден досі не знає чия дитина, його чи батька. З того часу він  не вірить жінкам, зневажає їх, ненавидить і просто використовує.