Зустріч з Деном

   Я довго роздумувала над тією майбутньою зустріччю. Чи варто туди йти? А якщо це не Ден, якому сімнадцять, а якийсь здоровань, років з п'ятдесяти?

-Вау! Ця сукня тобу дуже личить!- була в захваті Ната.

-Та, дякую...

   Під час примірок, була вдома моя мама.

-Доню, а куди ти така нарядна?

-У... кіно... з Натою.

-Ааа, а то я думала з Владом. Хотіла запросити його на вечерю до нас після того кіно.

-Мамуль, ми давно з Владом не зустрічаємося... У нього інша. Він мене зрадив...

-Що?! От паскудник! Я зараз зателефоную його матері, і хай вибачення в тебе просить!

-Ні-ні! Не треба! Благаю. Я вже все вирішила.

-Ну то, якщо потрібна буде моя допомога, звертайся, доне!

-Я це знаю...

   Коли я була біля того кафе, мене зустріла охорона і чоловік- років з сорок...

-А ви... Ден?- тривожно запитала я.

-Ну да.- жуючи жуйку відповів кремезний чоловік.

-Але... ви ж казали, що вам сімнадцять...

-Хаха! Розсмішила. Льоня, а я казав, що малолєтки на таке ведуться!- ще дужче розреготався чоловік. Льоня- це був мужчина, який служив охороною.

-Ну то... Я піду, бо так ми не домовлялися...

-Ану стій! Куди зібралася? Ми їдемо до мене на дачу, там себе проявиш!

-Ні! Я ще не повнолітня, ви права не маєте!

-Ти взагалі знаєш хто я? Малолєтка всрана!- виплюнувши від люті жуйку, чоловік грізно сказав охороні:

-Беріть! Настав час...- надягнув чорні окуляри чоловік і сів у чорний джип.

   Я отямилася у машині. Ми ще їхали. Невідомо куди...

-Де я?- ледь чутно промовила.

-О! Спи, спи. Набирайся сили, бо нас уже ліжко чекає!- твердо сказав чоловік.

   Через п'ять хвилин, я була готова до свого плану. Врешті я втямила, що відбувається, і що я за крок до зґвалтування...

   Приблизно через двадцять хвилин, авто зупинилося, бо ДАІ перевіряли права. І настав той мій "зірковий час". Поки чоловік розмовляв з поліцією, а охорона дуже хвилювалася, то й вони навіть не помітили, що я втекла...