Аварія.

Ви спитаєте чи люблю я ранки? Ні. Мені не подобається ранкова метушня людей. А особливо літом, коли хочеться прокинутися о другій дня але, сонце через шторки пробирається в кімнату і ,як на зло, світить в очі. Тому я прокидаюся о восьмій. Режим!

Я зранку прокинулася, вмилася, почистила зуби. Зробила ранкову зарядку. І пішла на кухню готувати сніданок. Це як завжди каша з пластівців. Бо я жирного не їм, так як не хочу зашкодити дитинці.

Поки каша вариться, я йду до дзеркала, а в мене воно дуже велике, трішки піднімаю футболку і дивлюся на свій живіт: "Чи помітно що я вагітна?"

Так час затягується на десять хвилин, потім я згадую про кашу, яку ще п'ять хвилин назад треба було виключити. Біжу з своєї кімнати на кухню, як скажена, і бачу, що біла піна вилазить з кастрюлі, відчувається різкий запах підгорілого, що я аж закашлялась. Виключивши плиту, а в думках лише одне:" Трішки підгоріла. Гаразд з'їм і таку."

Вишкрябавши ложкою всю кашу, я замітила, що кастрюля вся чорна і пластівці прилипли до посудини.

Залишившись без сніданку, я подумала, що перекушу у найближчому кафе.

Взяла сумочку, поклала туди телефон, гроші, ключі від квартири і серветки. І почала пакувати валізу, клала туди майже усе: сорочки, джинси, сукні, навіть косметику, зарядка від телефона, взуття.

Взяла валізу, сумку повісила на плече, замкнула квартиру і поїхала на вокзал.

Поки стояла в черзі, набрала повідомлення Лілі:

<<Привіт.

Я вже на станції.

Скоро їду у Київ, тільки квитки куплю.

Ти вибач, що я сьогодні з тобою не попрощалася...

Буду сумувати за тобою.

Цьомки.>>

Потім згадала про Ліду, тому їй також скинула есемеску:

<<Добрий ранок.

Дуже скучаю за тобою, Лідусь!

Я вже на станції.

Ввечері зустрінемося.

Люблю!>>

Настала моя черга. Я купила квиток у Київ. У мене було ще тридцять хвилин вільного часу, тому вирішила зайти у кафе, аби поснідати.

Замовила спагеті по-флотськи, апельсиновий сік, і одне яблуко у дорогу.

Розрахувалася. Подивилася на годинник, через три хвилини мій потяг.

Я швидко побігла, і вчасно встигла!

Ввечері потяг прибув у столицю.

Я взяла валізу, вийшла, літній вітерець подув мені в обличчя.

Я вже знала де знаходиться вулиця Каменярів.

Доїхавши на таксі, пішла у будинок номер п'ять.

Стук,стук, стук.

-Євочка! Проходь, проходь. Дітки, Євуся приїхала!- гукала Ольга.

-Ура! Єва, ну нарешті!- була рада Ліда.

-Привіт.

Я зайшла тепер у свою кімнату, розклала речі, одяг у шафу, косметичку у шухлядку, взуття у комод.

Впала на ліжко, так і заснула...

Двері у кімнату відчинилися, це була Ліда.

-Ой, вона спить. Ну гаразд, добраніч.- Ліда накрила мене ковдрою, вимкнула світло і вийшла з кімнати.

На наступний день, я як завжди прокинулася першою, не думала, що Ліда- соня.

Я пішла на кухню. Мама Оля ще спала. Уявляєте?! Оля - СПАЛА!

Тому я вирішила приготувати для всіх сніданок. А саме картопля-пюре і відбивні. Ой, це швидше обід...

Краще приготую бутерброди і чай. Чудово! Через десять хвилин зайшла Ольга:

-Хто там на кухні?- запитала вона сонно.

-Добрий ранок. Це я тут, сніданок  готую. Бо прокинулася, а ви ще спали.

-Дякую, Євочко. А що саме ти готуєш?

-Бутерброди і чай. Допоможите мені?

-Звісно. У мене якраз у холодильнику є всі потрібні інградієнти.

-Чудово. А Ліда ще спить?

-Та ні, мабуть.

-Добре, то я до неї хочу зайти. Поки ви готуйте, а я швидко.

-Гаразд, Євочка.

Я зайшла в кімнату до Ліди. У неї було просторо, велике біле ліжко, туалетний столик з косметикою, велика шафа з дзеркалом і білі портьєри.

-Добрий ранок, Лідо.- тоненьким голосочком привіталася я.

-О, Єво, привіт. Ранок не такий добрий, як хотілося.

-Чому?

-Якщо ти відмовишся від вечірки, то ранок жахливий!

-А я не відмовлюся. Що за вечірка?

-З моїм хлопцем. Його звати Єгор.

-Круто, а я не буду зайва?

-Ні! Він і тебе запрошував.

-Добре, то я буду.

-Клас.

-А Рому не берем?

-Ні! Бо він каже, що Єгор небезпечний. Але, це не правда!

-Ну незнаю... Я буду на вашій вечірці. А коли?

-Сьогодні на десяту вечора.

-Не пізно?

-Та ні. Ми ж на тачці будемо кататися.

-А на якій?

-Кабріолет. Пра' круто?

-Певно...

Я вийшла з кімнати, пішла на кухню, сніданок був готовий. Диво! Мамо Оля така швидка.

-Як ви так швидко справилися з бутербродами?

-Умію.

-Вау! Ну що, гайда всі снідати?

-Клич всіх за стіл.

-Лідо, Рома! Тато! Сніданок! 

Всі зібралися, ми сіли за великий стіл дружньою сім'єю. І кожний взяв бутерброд і пив чай.

Атмосфера!

Цілий день ми з Лідою ходили по магазинах.

Купили їй сукню, мені комбез' (для вагітних), але і я не обійшлася без нової сукні.

Ми на шопінгу були шість годин! І у нас було тільки тридцять хвилинкок, щоб швидко з'їздити до дому, переодягнутися, нафарбуватися і  їхати на тусу.

Я одягнула сарафан і білі кроси.

Зачіска- просто розпущане волосся.