Розділ 6. Незабутня ніч. Софія

Вранці, напрочуд швидко зібравшись, я встигла доставити малу в університет, після ж попрямувала на роботу.

Через годину своєї праці я згадала, що мала зателефонувати Алі, та вона мене випередила, бо екран мого телефону миготів її ім’ям.

- Так, Алю. -  Стримано привіталась я.

- Сонечко, привіт. Вчора я забула тобі сказати, що сьогодні ми з Давидом запрошуємо тебе до клубу, на посиденьки. Коли вчора про це згадала, було вже надто пізно телефонувати. Вибач. – Випередила своїм запрошенням подруга, та ще й до цього всього почала вибачатись.

- Ти чого, нічого страшного, звісно я прийду. – Почала її заспокоювати.

- Добре. Чекаємо тебе о дев’ятій. – Попередила подруга.

- Добре. До зустрічі!

- Бувай!  

Після Аліного дзвінка я знову занурилася в роботу. Ескізи виходили чудовими, залишилось всього декілька штрихів і можна буде показувати їх власнику кав'ярні.

Глянувши на годинник, я побачила що вже шоста вечора, тому почала збиратись.

Через дві години я вже виходила з ванни і обирала наряд на вечір. Мій вибір впав на коротку чорну сукню з довгим рукавом і відкритими плечима. Обравши сукню, взялась за макіяж, сьогодні хотілось поєднання природності і пристрасності, тому я зробила нюдовий мейк і підвела губи червоною помадою. Над зачіскою трохи почаклувала, зробивши легкі кудрі, я зав’язала їх у високий хвіст, а біля лиця витягла кілька прядок. Одягла сукню, взула чорні босоніжки на високому каблуці, прихопила чорний клатчик і вирушила на вихід, викликавши перед цим таксі.

До клубу я приїхала вчасно, на годиннику рівно дев’ята. Зайшовши, одразу попрямувала до нашої кімнатки.

Тут зібрались майже всі: Аля, Давид, Мія та Ельдар, не було лише Роста. Привітавшись зі всіма, до мене підійшов Ельдар.

- Ти сьогодні по-особливому гарна. – Сказав мені це на вухо і обійняв за талію.

- Дякую, – відповіла я, від такого компліменту у мене навіть щічки почервоніли, - але от цього не треба. – Сказала я скидаючи його руки з моєї талії.

Саме в цей момент до кімнати зайшов Рост, дякувати Богові цього жесту від Ельдара він не бачив. Підійшовши до мене, Рост подарував мені свою найгарнішу посмішку і промовив:

- Привіт, сонечко, - сказав чоловік і обійняв мене, - ти дуже сексуально сьогодні виглядаєш. – Сказав Рост тихенько мені на вухо, аби тільки я це почула.

Чорт! Він це вимовив так сексуально, таким хриплим і низьким голосом, що в мене від цього пробіглися тілом сотні мурашок. Стоп! Чого це я так подумала? Софія повернись у реальність із цим чоловіком у тебе нічого не може бути, був вже невдалий досвід…

- Дякую, ти теж гарно виглядаєш. – Зробила комплімент у відповідь, бо ж це чиста правда. Він був одягнений у чорні потерті джинси і в білій футболці, яка обтягувала його шикарне накачане тіло, схоже він доволі таки часто відвідує спортзал.

Рост привітався із Алею та Давидом, і почав знайомитися із Мією та Ельдаром. Схоже Ельдарові Рост не сподобався, бо ж той просто не щиро посміхнувся, навіть не потиснувши руки.

Коли ми сіли за столик, я опинилася між Ельдаром та Ростом. Ельдар кидав якісь ворожі погляди на Роста і мені це не подобалось.

Коли нам принесли напої Давид піднявся, чим звернув на себе нашу увагу.

- Друзі, ви всі знаєте, що нещодавно я зробив Алі пропозицію, - сказав Давид і зі всією любов’ю і теплотою глянув на Алю, - так от, весілля відбудеться через два місяці, дванадцятого червня.

- Нарешті, я думав не дочекаюся того моменту, коли ви ощасливите нас датою весілля. – Сказав Рост із широченною посмішкою на обличчі.

- Вітаємо! – крикнула я, піднявши вгору склянку з коктейлем.

Ми випили і почали обговорювати усі нюанси весілля. Раптом я почула як Ельдар звернувся до Роста:

- Не хочеш піти подихати повітрям, заодно і поспілкуємось. – Сказав із якимось викликом у голосі Ельдар.

- Я не проти. – Сухо відповів Рост.

З того часу як Ельдар із Ростом пішли, минуло хвилин п'ятнадцять і вже почала хвилюватись. Під приводом того, що мені потрібно до вбиральні я залишила друзів і пішла на пошуки Ельдара і Роста.

Вийшовши на вулицю, я помітила двох чоловіків, які щось вирішували, кричали один на одного, підійшовши ближче я зрозуміла, що ці двоє розмовляють про мене. Трохи постоявши осторонь я все ж наважилася підійти, як несподівано для мене Ельдар вдарив Роста, не втримавшись я підбігла до Роста.

- Ельдаре, що ти витворяєш? – зі злістю крикнула йому.

- Я бачив як ви мило спілкувались, я не дозволю йому тебе торкатися. – Заявив цей самовпевнений бовдур.

- І що? – запитала його я, - і взагалі, яке тобі діло, ми з тобою не зустрічаємось. Я вже тобі говорила, але якщо не дійшло, скажу іще раз, МИ НІКОЛИ НЕ БУДЕМО РАЗОМ. – Сказала я хлопцю, чітко окресливши кожне слово.

- Це ми ще подивимось! – Кинув на останок Ельдар.

Не знаю скільки я перебувала в шоковому стані. З нього мене вивів Рост. Він ніжно торкнувся мого плеча, чим змусив мене повернутись до нього. Я помітила що в Роста був розбитий ніс і його біла футболка вже була в червону крапинку.

- У тебе кров.. – Сказала я, обережно торкаючись до носа Роста.

- Пусте! – Відповів він.

- Треба витерти кров і обробити рану. – Окрім розбитого носа я помітила ще й розбиту губу.

- Поїхали до мене, там і обробиш рани. – Запропонував хлопець.

- Поїхали.. – Чомусь погодилась я.

Через п'ятнадцять хвилин ми були вже в його квартирі. Я помітила що вона була в два рази більша моєї.

- Тримай. – Рост приніс аптечку і вручив мені її, я побачила що він був вже без футболки.

- Сідай на стілець, я оброблю рани.

Я обережно витерла кров і почала так само обережно обробляти рани.