Розділ 3

Час йшов стрімко. Здається, що Джуліан вже звик, що в його маєтку живе хижак. Амелія виховувала дитинча пантери та дала йому ім’я Альтер. Під час вранішніх пробіжок Амелії її постійно супроводжувала пантера.

— Амеліє, ти повинна поводитися більш стримано, — говорив лорд Джуліан.

— Амеліє, ще один удар. Твої вороги не будуть тебе жаліти. Бий сильніше! — постійно говорив Оден.

— Амеліє, ти дуже здібна дівчина і навчання дається тобі легко. Але ти постійно відволікаєшся і час від часу буваєш незібраною, — надавав настанови Мортон Вортергаус.

— Ліє, пам’ятай, що твоя дівоча врода, здібності та твій дар — це головна твоя зброя, — повідала Марина.

— Моя Ліє, ти в мене найкраща! — постійно подумки звертався Альтер.

Амелія все ж таки вирішила піти навчатися в Мортонський університет та вибрала факультет археології. Джуліан підтримав такий вибір племінниці. Він її обожнював, любив та оберігав, якби міг любити батько. Проте був наполегливим та суровим не лише до себе чи до Амелії, але і до всіх навколишніх. В першу чергу заради її спокою.

З часом Амелія змінилася. Вона стала активною та жвавою, непосидючою та невгамовною і, як говорив лорд Джуліан: «Від твоїх пригод я скоріше посивію, ніж мав би».

Насправді Амелія таким чином намагалася приглушити біль від втрати самих рідних людей. Не жаліючи себе, своє здоров’я, вісімнадцятирічна дівчина почала допомагати тваринам, використовуючи та розвиваючи свої здібності.

— Сьогодні відбудеться вечірка. Я хочу, щоб ти супроводжувала мене, — одного разу повідомив лорд Джуліан.

Через декілька годин він зайшов до кімнати племінниці. Лія стояла навпроти дзеркала. Побачивши його у віддзеркаленні, усміхнулась. Зробила реверанс та промовила:

— Я готова.

— Ти маєш гарний вигляд.

Амелія була в чорній вечірній сукні. На спині сукні були викладені крила янгола зі срібних ниток. Образ довершила пишна зачіска. Лія поправила накручені локони та уклала їх на праву сторону. Взувши босоніжки, взяла дядька за руку.

— Тепер я вже дійсно готова!

По дорозі до будинку театру та балету Джуліан повідомив, що сьогодні може з’явитися Бенедикт Даррел.

— Я знаю, що ти вважаєш герцога Даррела лихим стариганом, але Джуліане, вже пройшло багато часу з моменту… — Лія запнулась.

— Він твій дід. Ти його любиш і поважаєш, але від мене такого не очікуй.

Амелія більше нічого не сказала, адже розуміла, що це давня неприязнь, але не знала, яка причина такого відношення.

Після балету була коктейльна вечірка. Амелії виповнилося вісімнадцять років, і вперше вона повстала перед світською публікою. Дівчина не сприймала цю вечірку, як щось знакове, їй було байдуже на всіх тих людей, які на даний час були присутніми. До Амелії та лорда Джуліана підійшла Марина. На думку Лії, якби дядько не був таким віслюком, то Марина точно б стала членом родини.

Лорд Джуліан також познайомив племінницю зі своїми друзями та колегами. Родина лорда Рассела мала нафтову компанію, тому Джуліан мав вплив на суспільне життя деяких багачів країни. Всі в один голос говорили, як дівчина схожа на Летицію. Вона сприймала ці слова спокійно, намагаючись видавити легку усмішку.

— Дівчинко моя!

Амелія озирнулася та побачила свою бабусю — герцогиню Джозефіну Даррел. Лорд Джуліан кивнув та поцілував руку герцогині. Він поводив себе ввічливо до того моменту, доки до них не підійшов Бенедикт Даррел.

— Ви нарешті згадали, що у вас є онука? — єхидно промовив Джуліан.

Бенедикт оглянувся та, пересвідчившись, що Амелія їх не слухає, промовив:

— Не забувай, що це ти викрав її і не дозволив бачитися з нею.

— Не забувайте, що в мене була на це причина. А ви навіть і не намагалися поборотися за Амелію, — відкарбував Джуліан.

Лія підійшла до дядька та взяла його за руку. Запала тиша, мовчання в декілька хвилин. Бенедикт Даррел підійшов до онуки та поцілував її в щоку, потім повернувся та мовчки пішов. Джозефіна продовжувала стояти ошелешена від такого повороту подій.

— Все добре, не переймайся, — тихо промовила Лія до бабусі.

Наступні декілька годин вечора пройшли спокійно. Бенедикт та Джозефіна так більше і не наважилися підійти до Лії, але дівчина все одно час від часу шукала їхні погляди серед людей і без образи та докорів всміхалась їм на відстані.

У кінці вечора дещо трапилось. Чоловік на ім’я Саймон Шпіц повідомив, що всіх на вечірці очікує сюрприз. Його ім’я та прізвище були знайомими Амелії, тільки вона не могла зрозуміти, де раніше чула. На декілька хвилин виключили світло, й лише маленькі лампочки мерехтіли, таким чином готували людей до несподіванки. Цим сюрпризом та несподіванкою став рідкісний білий тигр у клітці. Саймон Шпіц був задоволений собою та реакцією публіки. Він подякував організаторам та почав розповідати, як він особисто піймав цього звіра. Лія відчула легкий приступ нудоти. Їй тяжко було спостерігати за цим видовищем, тому вона вимушена була вийти на подвір’я.

— З вами все добре?