Кохання з хижаком

Розділ 19

Високий, мускулистої статури, тридцятитрьохрічний темношкірий чоловік із виразними блакитними очима, Оден став не тільки членом родини Расселів, але і добрим товаришем лорда Джуліана.

— Ти ніколи не розповідав, як познайомився з Джуліаном, — сказала Амелія.

Оден кинув у бік Лії довгу палку, дівчина миттєво піймала її.

— Під час революції в Нігерії, у віці дев’ятнадцяти років я став партизаном, так і навчився бойовій техніці. — Оден легко вдарив дівчину палкою, помітивши, що вона відвернулася. — У моєї родини забрали все майно, менший брат загинув під кулями революціонерів. У переломний для мене життєвий період я зустрів твого дядька.

Амелія сильно вдарила Одена, але він відбив її удар.

— Коли я потрапив до в’язниці, Джуліан викупив мене. Моя родина була знищена, моя батьківщина палала у вогні.

Амелія продовжувала завдавати удари один за одним, і коли вона втратила рівновагу, то Оден швидкісним ударом збив її з ніг.

— Ти хотів би повернутися?

— Так, але не можу. Для мене на батьківщині все втрачено.

Амелія повільно піднялась на ноги та промовила:

— Продовжуємо.

Вона покрутила палицю навколо себе та стала в бойову стійку.

— На сьогодні досить. І запам’ятай, не завжди найкращий спосіб це атакувати першим.

— Одене, я тебе не розумію, — похнюпившись, промовила дівчина.

— Інколи потрібно, щоб тебе атакували першим, щоб зрозуміти супротивника та оцінити свої шанси на перемогу.

— Чому так інколи тяжко буває в житті?

— Що ти маєш на увазі? — вигнувши брови, запитав Оден.

— Думки вголос.

Оден склав палиці та вийшов слідом за Амелією.

— Ми втрачаємо рідних людей, та з кожним днем їхні образи розвіюються навіть у нашій пам’яті. Ми дивимося на їхні фото тільки заради того, щоб не забути їхні образи, щоб пам’ятати про них, щоб вони залишалися в наших серцях. Від цих думок насправді приходить біль, розчарування, смуток, який поєднується з щастям! — сказала Амелія.

— Ліє, що за смуток до тебе прийшов? Ти повинна повернутися до навчання, до своїх товаришів.

— Я на деякий час повернулась до маєтку Джуліана. Я не можу буду на самоті і не хочу, — відповіла дівчина.

Очі Амелії стали срібного кольору. Вона подумки звернулася до вихованця:

— Альтере.

— Моя Ліє.

Амелія подумки почула слова пантери та ледве від цих слів не заплакала. Їй тяжко було сказати, що їм вже час прощатися. Альтер підійшов до Лії та притулився до неї.

— Ти ніби виріс за той час, доки ми не бачились, — промовила дівчина.

— Я вже дорослий.

Альтер поклав свою морду на коліна дівчині. Вона перевела дихання.

— Що з тобою, моя Ліє? Тебе щось турбує?

Амелія розповіла Альтеру про першу їхню зустріч. Як вони з Мариною незаконно намагались його перевезти до Англії. Пантера насторожилася та піднялася.

— Я чую звіра, — він різко метнувся та заричав.

Назустріч повільно йшов білий вовк. Він якимось чином проник до їхнього маєтку. Амелія підійшла до Альтера та намагалась заспокоїти його. Його шерсть піднялась дибки. Він пригнувся та був готовий до нападу.

— Альтере, заспокойся, будь ласка. Вовк поранений.

— Амеліє! — До дівчини підійшов лорд Джуліан.

— Зупинись, вона поранена! — вигукнула Лія.

— Амеліє, давай без дурниць, — сказав Джуліан.

— Це вовчиця. Вона втекла від мисливців. Вона прохає про допомогу.

Амелія повільно наблизилася до вовчиці, яка насторожено відійшла, показуючи свої ікла.

— Все добре. Заспокойся, — подумки Лія звернулась до вовчиці. — Ти знайшла мене. Тобі потрібна допомога.

Крім Амелії поранена вовчиця більше нікого до себе не підпустила.

Під вечір на задньому подвір’ї маєтку, коли Лія обробила рани, вовчиця раптово почала перетворюватись. Амелія ахнула від подиву та відступила назад. Вона побачила дівчину, яка оголеною лежала на полу та тремтіла. Вона підняла свої світло-карі очі, Лія пізнала її.

— Медлін? Медлін Янг? Якого біса! — крикнула дівчина та накинула на неї свою куртку.

Білявка опустила очі додолу.

— Я розумію, що ти збентежена. Але я не знала, до кого ще можна звернутися за допомогою крім тебе.

Амелія допомогла дівчині піднятись на ноги.

— В лісі, неподалік Норт-Вест, я натрапила на мисливців, — додала Медлін.

— Але, Медлін, ти перевертень. Як? — Лія була шокована.

— Не лише близнюки Ардени вроджені перевертні.

Амелія допомогла Медлін дійти до маєтку.

— Це людина? — пантера підійшла до Лії.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше