Нова пригода

Уроки проходили ніби повз мене, вчителі змінювалися на горизонті, як листки календаря у пришвидшеному темпі. 

Мою увагу привернув урок зарубіжної літератури, де ми розбирали історію Ромео та Джульєтти. 

Так романтично, - подумала я, - як у нас з Дарком, лише кінець у них якийсь неправильний.

Я задивилась у вікно, де "лютував" січень місяць. Лютував в кавичках, бо замість білосніжної ковдри навкруги було коричниве болотце.

За хвилину почав накрапати дощ і переніс мене в день, коли ми з Анею проводили детективні спостереження.

Того дня теж була не льотна погода і накрапав незначний дощик. Анюта відмовляла мене від цієї затії, але я не відступала:

- Міла, я тебе дуже люблю і ціную нашу дружбу, але це вже занадто,-обурилась дівчина.

- Анька, я розумію, ти завжди мене виручаєш і підтримуєш, але цього разу, справа дуже серйозна, - продовжувала наполягати я.

- Міла, я твої «останні рази», можу записувати і виявиться добрячий трьох томний роман.

- Аню, я знала що ти мене зрозумієш, адже не просто так ти сказала слово "роман"

- Мі, я на це не куплюсь, - сердито сказала подруга,- я навіть не поворухнусь у твій бік.

- Гаразд, - важко видихнула я і вийшла за двері. Простоявши пару хвилин в коридорі, я дивилась на годинник увімкнувши відлік.

Коли задзвонив таймер, я була вражена, але не довго. Анюта вискочила в коридор з криками:

- Мілка, зачекай, я з тобою.

А я стояла упершись спиною об косяк вікна і час від часу поглядала на годинник:

- Спізнюєшся подруга, - сказала я і розпливлася в щирій усмішці.

- Ти знала, - схрестила на грудях руки Анька.

- Ти моя найкраща, - сказала я і кинулась в обійми подруги, - моя сама-сама.

Сьогодні Дарій Дмитрович був дуже знервований, в нього явно щось сталося і маю йому допомогти. Коли я наближалася до школи, гаразд-гаразд спізнювалася як завжди, то побачила Дарка, який кулею вилетів з дверей школи і дуже нервово розмовляв по телефону. Він розмахував руками і намотував кола під школою. Потім він став під деревом і сильно вдарив його кулаком. Мені хотілося підбігти і огорнути його зранений кулак. І я вже майже підійшла, як раптом він розвернувся і забіг назад в школу.

Він явно в щось вляпався, а я повинна йому допомогти.

- Аню, я знаю, що вже дістала тебе своїм детективним розслідуванням, тому давай так, якщо Дарк після школи піде звичним маршрутом, тоді ми підем в кіно за мій рахунок, а якщо ні - то підемо за ним і кіно подивимось з першого ряду.

- Подруго, це перша толкова пропозиція з твої уст - сказала Аня і усміхнулась потираючи долоні.

Пролунав дзвоник і вже за хвилину всі учні виринули з дверей школи, мов купа маленьких рибок, за якими женеться велика тигрова акула, в цілях наживи. Першим з тієї купи, виринули ми з Анютою, зайнявши вільну помаранчеву лавочку біля школи.

На горизонті з'явився Алекс, однокласник Дарка і за сумісництвом його найкращий друг.

Алекс це абсолютна противополжність Дарка, світлий мов сонце, як обличчя так і волосся, на носі жменька розсипаних веснянок. Невисокого зросту, повний енергії та різних приколів. Він завжди заходиться дзвінким сміхом та стрибає, мов попригунчик. Здаться в нього, в цікавому місці, є вбудований моторчик і він затихає лише на підзарядці.

Ну раз Алекс вже на вулиці, то за пару хвилин вийде і сам Ромео, вони нерозлийвода, завжди разом, - надіюсь, хоч сплять нарізно.

Дарк випав зі школи, зовсім не в гуморі, Алекс стрибав навколо нього, намагаючись розвеселити і підбадьорити, але хлопець лише відмахувався рукою. Потім вони довго сперечалися і сильно розмахували руками. Алекс повернувся, махнувши рукою пішов у бік дому, а Дарк почесав потилицю, глянув на годинник і попрямував в невідомому напрямку.

А це означало ніщо інше, як нову пригоду. Анька встала з лавки і подала мені руку:

- Ну що, ходімо Шерлок.