В.О.

Сьогодні відмінили перші два уроки, бо до нас прийде поліцейський, який розповідатиме про всі небезпеки цього світу.
 Мені хотілося змитися з цього уроку, але це той самий що веде справу  Анюти, тому можливо щось вивідаю, після його промови.
За мить до класу зайшов, високий і мужній чоловік, ми всі по інерції встали, мов перед вчителем і він вже не здавався нам таким високим.
І.О відрекомендувала його нам, як Вадима Олеговича та попросила вести себе тихо і уважно його слухати. А сама зникла за дверима.
 Певно каву питиме, поки ми тут уважно слухаємо. Хай іде, щодня контролювати такий натовп нашого класу, важкий труд.
- Хочу розпочати, - без вітання почав говорити поліцейський - з того, що ваша однокласниця Анюта, знайдена.
Шквал емоцій піднявся класом.
- Ану тихо! - сказав наказовим тоном чоловік і весь клас замовк.
Вибачте - почулося із задніх рядів.
- На перший раз  вибачу, розкричалися як дошкільнята.  Давайте, щоб не було непорозумінь, ви уявите, що дивитесь телевізор і тихенько слухаєте. 
Ми всі замахали головами в знак згоди.
- Так от, ми отримали анонімного листа та провели розслідування.
- Ну кАнешнА - пролунав голос із задьного ряду.
Не зрозумів? - грізно сказав поліцейський.
- Ну як, ви самі сказали, щоб ми уявили, що дивимось ТВ, а мій тато коли дивиться ТВ особливо новини, завжди після незрозумілих речень каже: Ну-ну кАнешнА. - сказав однокласник Максим.
І весь клас зайшовся гучним сміхом, разом з Вадимом Олеговичем.
Я глянула на Алісу, а вона заправляючи пасмо волосся усміхнулася мені. Так я зрозуміла, що без її допомоги не обійшлося. 
Далі поліцейський розказував, як небезпечно на вулиці і які нас там чекають пастки. Детальніше розказав про Анютин випадок.
Діти дуже довірливі, а злочинці прекрасні психологи, вони вміють маніпулювати та прекрасно розбираються у потребах кожної вікової групи.
На прикладі з вашою однокласницею, зловмисник знав, що на цукерку або кошеня вона не поведеться тому запропонував роботу з дуже високою винагородою. На яку дівчина погодилась. 
Її переодягли в літнього безхадька і виводили в "поле" де вона жебракувала. Якщо брати щоденну виручку за 100 гривень, то їй залишали 10, а собі забирали 90 за їжу,  так би мовити "костюми " та трансфер. 
Спочатку це здавалося кумедним, сидиш весь день і за це гроші отримуєш.  На неї наносився грим, щоб ніхто не міг її впізнати. Проблема в тому, що вона ідеальний виконавець, коли б вона дозбирала потрібну суму, її б ніхто не відпустив.
Ось наприклад, її колезі набридло і вона захотіла піти, тоді їй запропонували підвищення, бути кур'єром наркотиків. А коли дівчина зрозуміла, що чинить і захотіла піти - її просто вбили. 
Так що вашій Анюті ще пощастило, що ми її знайшли.
Ми всі ахали та охали від здивування та жорстокості світу. 
Потім Вадим Олегович запитав, що ми зрозуміли з розповіді. Ірка підняла руку і сказала: я зрозуміла, що хочу вчитися на поліцейського, адже у вас така цікава професія, як з серіалу " Мислити, як злочинець.
- Похвально, - усміхнувся Вадим Олегович. 
А Максим вигукнув: А я хочу бути тим баригою, що отримує 90 грн із 100.
- А з тобою все зрозуміло, він окрім 90 із 100, ще отримав 10 років позбавлення волі.
- Ще хочеш?- запитав Вадим Олегович.
- А ні, я краще буду космонавтом .