...щиро мов діти

Анюта знайшлася і проходила психологічну реабілітацію в одній із клінік нашого міста. До неї все ще не пускали, але за маминим дзвінком я отримала особливу перепустку.

Цей період виявився психологічно важким не лише для Анюти. Наші стосунки з Дарком стали натягнутими мов струна, в мене з’явилося більше часу і мій щоденник поповнився новими історіями.

Кожну вільну хвилину, я проводила з Анютою, хоча вона зі мною зовсім не розмовляла. Чи то ображена чи то травмована, але я відчувала якусь провину, за те що з нею сталося.

Ми годинами сиділи в її палаті, я розповідала, що твориться в світі, читала шкільну літературу, щоб вона не відставала по школі, а вона лежала і дивилися в стелю.

Хоча такий її стан був лише в моїй присутності.

Дарк не ходив зі мною і його можна було зрозуміти. Зі мною ходив Алекс і то нишком і то лише в дворі, коли дозволялися офіційні відвідини.

Здається Алекс вселяє у неї більше позитиву ніж я.

Дарк став якийсь таємничий, він постійно десь блукає думками, навіть його мати часто питає про що це він так переймається. На мої питання,що з ним відбувається тільки відмахується, що я собі щось придумала. Але моє дівоче серце, хай і наївне та дитяче відчуває, що з ним щось відбувається.

Євгенія помітно хвилювалася за сина і постійно випитувала чи у нас з ним все впорядку, вона стала настільки прискіплива, що я вирішила запитати прямо в лоб, або з’ясувати самій, що так сильно вплинуло на мого коханого.

Після уроків ми майже не гуляли, бо в нього якісь справи з батьками, про які його батьки так само не в курсі, як і я.

Уроки закінчилися і я підбігла до його класу, чекаючи на нього.

- Привіт маленька, - схопив мене хлопець за плечі. Я відчула чужий дотик, тому швидко повернулася і відразу ж почула:

- Ех чого захотів, вона моя маленька - сказав Дарк, та стукнув кулаком Алекса в плече.

- Ну тут без лишніх аргументів - сказав Алекс, та як завжди почав кружляти кругом мов попригун.

- Коханий, ходімо зі мною до книжкового магазину у мого дядька скоро день народження, хочу йому подарунок вибрати, а ти можеш мені допомогти - збрехала я про дядька.

- Ну може під вечір? - я щось втомився. Чутно було нотку брехні, як і у моєму питанні.

-Ага, підвечір, коли всі магазини закриються - сказала я.

- А ну так, а пішли, не розвалюся, - обійнявши мене за талію, сказав Дарк.

Ми вже вийшли зі школи, Алекс попригунним ходом напрявлявся до Ані, а Дарк повернувся до школи по щось, що забув у класі.

- Алекс, почекай, - гукнула я, та підбігла до нього. Не знаєш, що відбувається з Дарком останнім часом?

- А що з ним відбувається? - якось зацікавлено перепитав Алекс.

- Ну він якийсь дивний, після школи кудись ходить і ні про що не розповідає, можливо, щось трапилося, що я пропустила.

- Ну крім того, що в нього нова подруга - нічого.

- Яка  така подруга? - здивовано перепитала я.

- НУ як яка? Та, перед якою ти змусила його вибачитись.

- Так він казав, що вона його бісить?! А тепер подруга - дивно.

- Бісить вона всіх, Дарк казав в неї якість проблеми і вона лише на 3 місяці у нас потім її родина переїздить кудись.

- Тобто він вирішує її проблеми?

- Ну це я не знаю, сама в нього запитай.

- Запитаю-запитаю. Анюті привіт...

Ми пройшлись по магазинам і так нічого толкового і не знайшли і я сказала, що куплю листівку і покладу гроші і потягла його до дуба.

На дворі вже майже літо і вечори дуже теплі, а це місце просто випромінює радість та безпеку. Я так люблю його.

- Любий, а є щось на світі таке, що ти мені би не розповів?

- Наприклад те, що в дитинстві думав, що під моїм ліжком живе монстр.- засміявся.

- Ні я серйозно.

- Ну, що ти маєш на увазі?

- Ну не знаю, якусь велику таємницю?

- Свою - ні.

- Тобто у тебе нема від мене таємниць.

- звісно що ні, - сказав Дарк пронизливо заглядаючи в мої очі.

- Тоді що з тобою, я тебе останнім часом не відчуваю.

Хлопець за мить, зробив мені підніжку і повалив на землю. Він ліг на мене своєю немалою вагою, здавалося він хоче мене розплющити.

- Тепер відчуваєш?

Я реготала, що було сили, та старалася перекинути його, та вибратися. За 5 хвилин безнадійних спроб я просто розслабилася та прикинулась мертвою.

- Ні-ні, тільки не покидай мене - грайливо сказав хлопець, хоча в мене є один прийом, щоб перевірити чи ти жива.

Він взяв травинку та почав лоскотати у мене під носом. Мені було страшенно лоскотно і хотілось чихнути.

- А...а....а...пчих - таки чхнула я. А Дарк вмить перекинувся з мене на траву і завмер.

- а з тобою що? - перепитала я.

- Мене вразило ударною хвилею твого пчиха, - сказав і заплющивши очі, завмер.

Я взяла травинку і повторила те, що й він, але він на неї ніяк не реагував, тоді я почала лоскотати його по ребрам та підборіддя, але руху не було.

тоді я сіла на нього верхи і почала ніжно гладити руку, від зап’ястя до плеча, по грудях, залізла руками під майку нахилилась і поцілувала.

 за мить коханий відповів на поцілунок, запустив свої руки у моє волосся.

Ми цілувались як дорослі, але кохали щиро мов діти.

Я на мить відсторонилась від нього, а він притягнув мене знов.

- А як там твоя подруга Еля?

Хлопець скривився і подивився на мене ображеними очима.

- Ну як ти могла? В таку чарівну мить згадати її, добити мене хочеш, а не врятувати.

- Поясни.

- А що тут пояснювати, хлопець сів та сперся руками в коліна. Вона мене вже дістала. Вона уявила собі, що ми з нею найкращі друзі і на кожній перерві про щось питає,

чи просить показати що де знаходиться, ніби забула, дратує страшне.

- То чому ти її не пошлеш?

- Не можу, з неї пів класу сміється, а інша половина просто ігнорує.

- А Алекс?