Запланована радість

Я вирішила не вплутувати себе у Аніну новину, допоки не вирішу свої питання. До кінця навчального року залишалося зовсім трішечки і я мала здати три внутрішні екзамени з основних предметів, тому вирішила сконцентруватись на навчанні. Я з головою поринула в науку, а вечір присвячувала хлопцеві. Його думки все ще блукали по невідомим світам, а на мої запитання лише відмахувався, що все добре.

Дивним було те, що Дарк не хотів знайомити нас з Елею і ми як чужі тіні проходили повз у школі, але нас об’єднував Дарк і ця обставина не дозволяла мені повністю розслабитись. Я з нетерпінням чекала закінчення року, бо саме тоді сім’я Елі переїздить і її присутність більше не буде мене нервувати. Дарк буде тільки мій. Такі плани, я написала у свій щоденник і як мантру щодня це повторювала.

Перші два екзамени, я здала на відмінно, але дещо хвилювалася за третій. Алгебра не мій коник, тому сумніви мене гризли. Я знала, що мама не насварить мене за погану оцінку і це оцінка предмету, а не мене в цілому, але все ж хотілося б отримати вищій бал.

Батько Дарка радо допомагав мені в підготовці до екзамену, а Євгенія все прихильніше ставилась до мене. Одного разу вона навіть сказала, що була б рада мати таку невістку як я. Це було доволі приємно, лише той факт, що Дарк зараз не з нами, віддаляв її слова на енні кілометри.

Пройшло лише кілька місяців, а я вже з головою пірнула у хлопця та його життя. Я зовсім втратила себе, як особистість, для всіх я була дівчина Дарка.

Сьогодні я на відмінно здала алгебру, сказати що мене це тішило нічого не сказати. Мої однокласники запропонували відмітити цю подію в кафе, адже я чи не єдина, яка вдало розправилася з екзаменами.  Але я без вагань відмовила, бо ми з Дарком запланували провести цей день разом. Він мав щось спланувати.

У школі його не було, на повідомлення не відповідав. Алекса теж не було, але його легко можна було знайти в Анюти. Він ставився до мене досить вороже, з того часу, як я відмовила йому прийти до Анюти. Але це моє тверде рішення і я не мала на меті обговорювати це з ним.

Не знайшовши Дарка, я прибігла до сторічного дуба, адже там він бував найчастіше. Дорогою до того місця я боялася побачити там його з нею.  Але на щастя її там не було, як і його. Я сильно засмутилася адже робила високі ставки на цей день.

Я подзвонила Дмитру повідомити про результат. Він привітав мене і сказав щоб ми з Дарком добряче повеселилися і я зрозуміла, що мої підозри безпідставні і він готує для мене подарунок. Я зателефонувала і почула, що абонент поза зоною.

Це якась підстава, я не знала що думати тому, вирішила просто прогулятися містом, без лишніх пошуків чи переживань. Мої однокласники певно веселилися, а я знов пішла на поводку своїх почуттів і знову залишилася одна.

Невже так важко, просто сказати: Дякую за всі ці дні разом, але я зустрів іншу і не хочу тобі брехати і намарно тримати біля себе. Просто  відпусти. Ну якось так.

Замість відганяти такі думки, я  ще більше їх розганяла, аж поки не побачила Алекса на горизонті. Він стояв на вуличці старого міста, де ми з Дарком ховалися від людей і палко цілувалися. Я струсила із себе сумніви і попрямувала туди, я була впевнена, що там чекає мене сюрприз і не помилилася.

Я привіталася з Алексом, він сухо мені відповів.

- Привіт, - сказала радісно я, Дарк тут?

- Угу – відповів Алекс.

Я обійшла його та піднялася сходами на верх. Коли я нарешті підняла очі – то побачила, що Дарк стоїть на нашому місці, а поруч стоїть Еля.

Я заклякла на мить, а потім різко повернулася і глянула на Алекса.

Його звична міміка вмить зникла з лиця і очі винувато опустилися до низу.

Я не могла промовити ні слова,  вона випила всю мою воду, вона краде моє повітря, вона затуляє моє сонце.

ЇЇ руки обхопили його за талію, а його рука була на її плечі, а інша поправляла пасмо волосся, яке постійно падало на її обличчя.

Мене ніби блискавкою вдарило, я не знала що я повинна робити чи говорити. Зрадлива сльоза викотилася з мого ока, хоча ні не з ока, з моєї душі. Так боляче і в грудях зробився комок, який перекривав вхід кисню.

Цього просто не може бути.

- Ти дуже красива, - якимось ніжним голосом сказав Дарк та погладив її голову, заправляючи волосини назад до інших.

Я важко ковтнула комок горя і повернулася аби втекти і відпустити його. Я мала пройти повз Алекса і пройшла не зупиняючись.

Раптом він схватив мене за руку.

- Міла… - окликнув він мене, а я лише глянула на нього.

Він швидко відпустив мою руку та знов тихо опустив голову.