На порозі до мрії

Мама здивувалась, що я була в хорошому гуморі, але була рада такому розкладу.

- Мам, - протягнула я, перш ніж перейти до суті, -  в мене тут на днях день народження, могла би я тебе щось попросити?

- Це довге мам, - усміхнулась, - відразу дало мені зрозуміти серйозність твоїх намірів, - слухаю!

- Давай цього року без жодних подарунків. Цього разу я хочу в подорож. Щоб це було море естетичного задоволення. Давай виїдемо на світанку і поїдемо на те місце, де ми минулого разу зависали, влаштуємо там пікнік і проведемо весь день на природі. – попросила я, - не хочу щоб Дарк зранку приніс кульки і квіти і я його простила, я хочу залишити це прекрасним спогадом.

- Хороша ідея, - сказала мама, - я тільки за.

22 травня мама розбудила мене о 4 ранку, я була дуже здивована і не зовсім зрозуміла, що трапилося. Я ліниво натягнула джинси та футболку, мама прихватила мені куртрку та дві великі сумки, які були набиті поверх. Ми вийшли з дому та загрузились в машину. Мама мене пристебнула та опустила сидіння, щоб я могла доспати свій недоспаний час, від неї приємно пахло ароматною кавою.

Вона виконала моє прохання. Сьогодні мій день народження і ми їдемо в подорож. Я щаслива.

Цей день ми провели разом, мама не обманула мене і ми справді влаштували крутезний пікнік, без Дарка та знайомих, без телефона та мережі.

Хоча в дечому мама таки не послухалась і зробила мені самий неймовірний і дорогий подарунок, який я тільки могла уявити.

Мама подарувала путівку до Греції на вікенд. Вона хотіла, щоб ми з Дарком туди полетіли, у супроводі звичайно.

Цей подарунок вони готували вдвох, точніше втрьох з Дарком та його батьком. Ця путівка була куплена ще задовго до розставання.

Але я вирішила приняти її, бо це була моя мрія і я дуже хочу побачити Афіни, але все ж маленька загвоздка була у тій путівці, але заради Греції, я готова змиритись, звісно якщо інша сторона не буде проти.

У путівці вже були прописані прізвища, не тільки наші з мамою, але і Дарка та його дядька Макса. Про існування якого я навіть не знала.

Ми повинні будем бути разом лише у літаку та автобусі. Я рзумію, що Дарк, незважаючи на його вчинок, дуже хороший хлопець і подорож моєї мрії має бути незабутньою в його компанії. Я більше не злюсь на нього, але і починати щось з хлопцем, який закоханий в іншу – не маю на меті. Хай ми не будемо гуляти за руку чи цілуватися при заході сонця, це буде неймовірна путівка в доросле життя.

Після приїзду додому біля підїзду нас чекав Алекс, у нього в руках не було квітів чи повітряних кульок, навіть маленького пакунку від Дарка, це не дивно він завжди мене недолюблював.

- Привіт – сказав хлопець, - можу я поговорити з твоєю мамою?

- Ем…це ти у неї питай – якось засмучено відповіла я.

Мама кивнула, а я забігла в підїзд, небажаючи слухати його плітки.

Десь за 20 хвилин, відчинилися двері і мама зайшла, а за нею Алекс із пакетами з нашої машини. Він допоміг занести і пішов.

- Він до тебе залицявся? – якось ігриво запитала я.

- Щось таке – усміхнулась мама.

Я глянула одне веселе відео, яке ти не захотіла. Але це вже не має ніякого значення. Все буде так, як має буде.

31 травня останній день в школі, а наступний наш виліт до Греції.