Кохання з першого дотику

Глава 26.

Вадим приїхав у відділення та без стуку зайшов у кабінет Олександра. Побачивши слідчого, він схопив його за одвороти сорочки та з розгону притиснув спиною до стіни.

— Це все через вас! — крикнув Вадим. — Якби ви дозволили Марині змінити номер, цей гад не зміг би її дістати! І якби ви не вимкнули мені доступ до мобільного додатку, я б зміг приїхати до неї та захистити її!

— Вадиме, заспокойтеся, — промовив слідчий. — Пропоную поговорити…

— Поговорити?! Я навіть не знаю, чи жива Марина!

Вадим втратив самоконтроль та замахнувся на слідчого. Але Олександр перехопив його руку, розвернув її та уклав Вадима обличчям на свій стіл.

— Вадиме, якщо ви будете поводитися ось так, то розмови у нас не вийде, — спокійно сказав слідчий. — Будь ласка, сядьте і вислухайте мене.

Вадим нічого не відповів йому. Олександр відпустив його руку та вказав Вадиму на стілець.

— Коли Марина повідомила мені про дзвінок Сергія, я одразу ж поїхав до неї, — почав розповідь слідчий. — Я заборонив їй їхати на цю зустріч самій! Але ваша дівчина страшенно вперта! Вона абсолютно не слухала мене! Відстежуючи її пересування по мапі, я розумів, що не встигну її перехопити.

— Куди він її покликав? — похмуро запитав Вадим.

— В один з торгових центрів міста, на Університетській.

— Це дуже жваве місце, — здивувався Вадим. — Як ви примудрилися дати їм втекти там?!

Олександр коротко розповів Вадиму все, що сталося в торговому центрі, а потім дістав з шухляди свого столу телефон Марини, загорнутий у щільний пакет.

— Ми викликали кінологів, — продовжував Олександр. — Службові собаки взяли слід Марини, але він губиться у декількох сотнях метрів від торгового центру — біля вузької дороги серед дерев. Я думаю, що там дівчину посадили у машину. Але в тому місці немає камер і ми не змогли знайти свідків.

— Ви хоч розумієте, що він може з нею зробити? — прошепотів Вадим.

— Все не так погано! — впевнено промовив Олександр. — Якби Сергій хотів позбутися Марини, то не став би викрадати її. Я думаю, що він попросить за неї викуп.

— Він може вдарити її, знущатися з неї... — тихо вимовив Вадим. — І чому я залишив її?! Я відчував, що мені не можна залишати її саму. Мені потрібно було весь час бути з нею!

— Ніхто з нас не міг передбачити, що Сергій зможе схопити колишнього хлопця Марини, — заперечив Олександр.

— До речі... Як таке взагалі сталося? — Вадим допитливо подивився на слідчого.

— Я думаю, що джерелом інформації про Ігоря могла бути тільки одна людина, — відповів йому Олександр.

У цей момент у кабінет постукали. Слідчий встав з-за столу та відчинив двері, впускаючи Антона.

— Ну звичайно! — Вадим миттю скочив на ноги та кинувся до Антона, але Олександр рішуче загородив йому шлях. — Що ти ще розповів своєму братові про Марину, мерзотнику?!

— Вадиме, сядьте на місце! — крикнув слідчий. — Інакше я вижену вас у коридор!

— Він має рацію, — тихо сказав Антон. — У тому, що сталося, винен тільки я. Але я ж не міг знати, як все складеться, коли показував Артему фотографії Марини...

— Серед них були фотографії з Ігорем, її колишнім хлопцем? — запитав Олександр.

— Так, була одна... — відповів Антон.

— От як вони дізналися про Ігоря, — промовив слідчий, звертаючись до Вадима. — Антоне, сподіваюся, ви розумієте, що життя Марини зараз у величезній небезпеці! Раджу вам відповідати на мої запитання тільки правду. Коли ви востаннє розмовляли з братом?

— У той день, коли він прийшов до Марини додому, — відверто вдповів Антон.

— Після цього він не зв'язувався з вами? — допитувався Олександр.

— Ні, — Антон впевнено похитав головою.

— Стривайте, ви дійсно йому вірите?! — втрутився у розмову Вадим. — Спочатку він привів злочинця до Марини, а тепер намагається прикривати молодшого брата!

— Це не правда! — обурено вигукнув Антон. — Я не хотів заподіяти їй шкоду!

— Антоне, у вашого брата немає машини? — перебив Олександр.

— Ні, але... — Антон зробив паузу. — У нас на дачі в гаражі стоїть старий автомобіль батька. Ми давно не користуємося ним, але він на ходу. Артем міг взяти його.

— Вже щось... — кивнув Олександр. — Можливо, саме на вашій дачі вони й тримають заручників? Туди далеко їхати?

— Пару годин. Але там лише маленький будиночок і гараж, — заперечив Антон. — І моя матір була на дачі сьогодні зранку. Вона нікого там не бачила.

— Тоді не сходиться, — задумливо промовив Олександр. — Сергій знаходився поруч з Ігорем, коли телефонував Марині, а вже через півгодини він був у торговому центрі. Я впевнений, що Ігоря та Марину тримають разом. І в такому місці, яке знаходиться поблизу від торгового центру. Ми обшукали всі околиці, але нічого не знайшли. Але тепер ми хоча б знаємо, яку машину шукати!

Олександр взяв у Антона опис машини, а потім відпустив його та Вадима додому. Покинувши кабінет слідчого, Вадим швидко вирушив на вулицю. Антон наздогнав його біля входу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше