Кохати не можна любити

Розділ 1

Планується редагування!

Одразу хочу вибачитися за помилки в Тексті.

Приємного вам читання!

 

День дівчини почався як завжди, вона прокинулася о 7 годині ранку, полежала ще 10 хвилин після чого пішла чистити зуби і приводити себе в порядок. Вчора було день народження у брата її батька тож дівчина повеселилася на славу. Якщо чесно Аня сама здивувалася, що змогла встати сьогодні до університету, адже вчора була "п'янка по самі вуха". Тож наслідки вчорашнього свята далися їй в знаки - боліла не тільки голова, але і все тіло. Десь годину Аня провела у ванній приводячи себе в порядок. Після чого спустилася на перший поверх. Слідів вчорашньої гулянки зовсім не залишилося ніби її і небуло. Видно, що Шарлотта і Олівія працювали усю ніч, адже навести тут лад було непросто. Дівчина пройшла до кухні де побачила свою маму.

- Доброго дня доню. Ти вже встала? - з усмішкою на обличчі промовила мама

- І тобі. Так, а тато є?

- Він біля машини - показуючи рукою на двір будинку.

Аня поcміхнулася, і пішла шукати батька. Мамі дівчини було 39 років. Це була невисока на зріст жінка з каштановим волоссям, темно-карими очима, приємною усмішкою, доволі гарним голосом та невеликою сивиною біля лівого вуха яка ж зразу кидалася усім в очі неширокою довгою лінією. Дівчини багато разів просила маму зафарбувати сивину, але вона ніяк не погоджувалася мовляв

- Фарби для волосся є шкідливими для здоров'я.

У молодості Ізабалла ( так звали маму дівчини ) хотіла стати співачкою, та нажаль не склалося. Коли їй було 21 рік, вона зустріла молодого енергійного хлопця - Ітана Самерса, який зразу ж припав їй до серця. А через деякий час виявилося, що Ізабелла носить під серцем дитя. Батьків дівчини це ніяк не влаштовувало, адже на єдину дитину в сім'ї вони покладали великі надії, тому вони зажадали від неї негайно зробити аборт та Ізабелла не погодилася і втекла з дому. Звістка про вагітність дуже обрадувала хлопця. А вже через дев'ять місяців у них народилася дівчинка - Аня.

- Тату - крикнула дівчина махаючи батьку рукою зі сходів 

- Привіт моє сонце. Виспалась? - лагідно промовив Ітан. 

- Так - погодилась Аня, - спала як убита. 

Чоловік злегка посміхнувся.

- Можеш відвести мене до університету, а то незахотілося запізнюватися у другий же день навчання.

- Звісно - промовив чоловік до дівчини.

- Тоді через десять хвилин, чекай мене біля воріт.

Аня швидко побігла збиратися. Кімната дівчини знаходилася на третьому поверсі чотирьох поверхового будинку (+ горище ) Та вона швидко доходила з першого на третій поверх. Опинившись у своїй кімнаті дівчина лише переодяглася схопила невеличкий шкіряний рюкзак із тумбочки, біля свого ліжка, і попрямувала до воріт де на неї уже мав чекав тато.

- Мам я пішла - швидким темпом ідучи до дверей дівчина помахала їй рукою.

- Успіхів - крикнула їй у відповідь мама.

Вибігши з будинку Аня побачила машину батька біля воріт, який уже чекав на неї.

- Поїхали - готова здобувати нові вершини наказала дівчина.

- Як готова до студентського життя? - поцікавився батьки, який пильно дивився на дорогу.

- Якщо чесно, то я незнаю, поки що для мене немає різниці між школою і університетом

- Повір вона є і дуже велика - перебив її батько.

- Що ж час покаже - після чого Аня лягла на спинку сидіння і обернула голову у бік вікна.

Цього року дівчина вступила до Колумбійського університету. Вчора крім дня народження Майкла ( дяді дівчини ) було 1 вересня, вона неуперше бачила цей університету, але вчора ця будівля була ніби живою, Аня рідко коли бачила такий великий натовп людей

- Аж невіриться, що тут поміщається стільки студентів - подумки сама до себе промовила дівчина. 

Аня не була дуже гарною ученицею, вчилася вона середньо та гарно здані екзамени "витягли її" і вона змогла поступити до найпрестижнішого університету Нью-Йорка, також цьому посприяли зв'язки батьків, які мали доволі відому компанію у центрі міста.

- Аня, ми приїхали - сказав Ітан.

- Дякую, успіхів на роботі - дівчина закрила за собою двері і пішла підкорювати нові вершини.

Біля університету уже було багато студентів більшість ходили невеликими компаніями і говорили між собою, а хтось сидів на землі, яка була ідеально засаджена травою. Доволі багато студентів було на сходах універу більшість просто вдовбалися в телефони, крім них нічого не бачачи. Задивившись на компанію студентів, яка сильно сміялася Аня в когось врізалася. Багато книг, зошитів і різних паперів опинилися на сходах.

- Ой вибач я тебе не побачила - вибачаючись говорила дівчина допомогаючи хлопцю збирати свої речі зі сходів.

- Нічого. - лише встиг, що сказати незнайомець і одразу зник у натовпі студентів. 

- Вибач! - крикнула вона у слід хлопцю.

- Аню ти без пригод не можеш! - картала себе дівчина ідучи сходами до університету.

Розумний годинник на руці дівчини показу за десять 9, це змусило її прискоритися, адже пари на 9 -у годину. Через п'ять хвилин Аня стояла біля 145 аудиторії

- Так схоже це вона, походу, - несміливо глянувши на її двері. А якщо це не вона, то що? Е нічого втрачати.

Дівчина зайшла до аудиторії, здається вона? Тут було уже багато студентів, майже ніхто не звернув на неї увагу.

- Мовчать значить точно перший курc - Аня видихнула з полегшення. Тому попрямувала до парти біля вікна, яка була вільна.

Через пару хвилин до Ані підійшла біловолоса дівчина, яка мала досить заразливу посмішку.

- Привіт - з посмішкою на обличчі промовила дівчина. - Я Дженні. Тут вільно? - запитала дівчина.

- Привіт, звісно сідай - зраділа дівчина. - Дуже приємно, я Аня.

Після дзвінка настала ідеална тиша. До аудиторії зайшов чоловік середніх років і почав свою промову та дівчина не дуже його слухала. 

Надиво пари пройшли дуже швидко ( а їх було 3 ). Ані особливо сподобалася історія, тому вона дуже уважно слухала викладача, щоб не простути щось важливе. Ще в університету дівчата обмінялися "інстаграмами" і одразу ж полайкали фото одна одної. Дженні виявилася дуже веселою і балакучою, що сподобалося Ані. 



Roman Lytvyniuk

Відредаговано: 04.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись