Глава 3

Десять років потому. Київ, 2020 рік.

Я стояла з філіжанкою кави біля вікна свого кабінету, спостерігаючи за потоком автівок.

Сьогодні п’ять років моєму рекламному агентству. У моїй пам’яті спливли спогади з юності. Цікаво, як би склалося моє життя, не знайшовши я тоді цю папку з файлами? Чи досягла б я того, що маю зараз? Навряд. І я вдячна долі за такий крутий віраж та можливість знайти себе, своє місце у житті.

Десять років тому я почала працювати у новенькій рекламний агенції на околиці міста простим дизайнером, та за декілька років наполегливої праці спочатку стала керівником підрозділу медійної реклами, а згодом директором та співвласником філіалу рекламного концерну у самому серці Київа, на Подолі. Ми працюємо з клієнтами по всій країні та навіть маємо зарубіжні контракти. За ці роки реклама та маркетинг зайняли чи не першу сходинку у просуванні бізнесу. Ми допомагаємо у створенні корпоративного стилю починаючи від візиток та оформлення сайту до розробки форми співробітників і запуску рекламної кампанії в інтернеті та на телебаченні, тож роботи було дуже багато.

- Оксано Валеріївна, - в двері постукала моя помічниця Вікторія, - ми чекаємо на вас у обідній залі.

- Дякую, вже йду.

Наша команда зібралася, щоб разом відсвяткувати спільний успіх та досягнення. Я приготувала невеличкі презенти всім працівникам, адже завдяки кожному ми стали одними з найкращих на ринку.

За ці роки я стала геть іншою. Із сірої миші, що мала рожеві мрії про сімейне щастя, я перетворилася на бізнес-леді, яка чітко знала свої цілі та планувала розвиток своєї фірми на рік-два вперед.

Я змогла накопичити грошей та придбати, хай і в іпотеку, проте власну  та сучасну квартиру-студію, в гарному районі з прекрасним краєвидом на парк. Я з любов’ю облаштувала кожен куточок й дуже пишалася собою. Декілька років тому все ж таки наважилася та навчилася водити машину, адже у великому місці це зручний засіб пересування, хоч іноді мене страшенно бісять столичні затори.

І, звісно, принаймні раз на рік я відправлялася у подорож. Я здійснила ту свою зраджену мрію – побувала у Європі.  Крім того, я відвідала Туреччину та Єгипет, літала на Шрі-Ланку та в Домінікану. На карті світу було ще багато країн, куди б мені кортіло відправитися. І чітко знала, що обов’язково побуваю всюди. І мені подобалося таке життя. Подобалося бути вільною та незалежною, коли ніхто не вирішує що робити та на що витрачати гроші.

Я відмахнулася від спогадів, поставила на стіл горнятко та підхопивши пакунки з подарунками пішла в зал, де вже стояв радісний гомін.

Сьогодні ми зачинили офіс для клієнтів на годину раніше, замовили у ресторані фуршет. Приміщення прикрасили кульками та плакатами.

Для своїх підопічних я приготувала сертифікати, підібравши для кожного щось унікальне, те, що допомогло б втілити мрії чи подарувати новий заряд натхнення та бадьорості. Ми всі стали справжньою сім’єю за ці роки.

Так, я знала, що Віка дуже любить тварин, тож вона отримала у подарунок прогулянку верхі на кінній фермі. Охоронець Максим любить швидкість та машини, тож подарунок для нього – екстремальне водіння на картингу. Дівчаткам, що мали сім’ї та малих дітей я підібрала сертифікати у спа-центр, щоб вони мали змогу присвяти собі цілий день та відпочити від хатніх турбот…

Словом, всі мої хлопці та дівчата раділи немов малі діти та по черзі обіймали мене вітаючи з маленьким ювілеєм та дякуючи за подарунки.

Розливши по бокалам шампанське, слово взяв Максим.

- Оксано Валеріївна, дозвольте від усього нашого дружнього колективу привітати вас з маленьким ювілеєм! Ми всі дуже любимо та поважаємо вас! Ви багато робите для розвитку агентства і для нас. За п’ять років ми всі стали рідними. То ж дозвольте і вам зробити подарунок від усіх нас.

 Хлопці вже тримали картину-портрет. Мій портрет зроблений простим олівцем.

Я ніколи раніше не отримувала подібного. Навіть розчулилася. Не знаю як їм це вдалося, але на картині вдалося втілити всі мої риси. Я тут була собою, усміхнена дівчина з очами, що світилися радістю на надіями. Безтурботна. Вільна.

Це круто. Неймовірно крута робота.

- Любі мої, друзі, щиро вам дякую! Ви неймовірно розчулили мене. Я вражена. Пропоную все ж таки підняти ці бокали за подальший розвиток та процвітання нашої агенції. Разом до нових вершин!

- Ура! – підтримали мене працівники.

Вечір пройшов у теплій радісній обстановці.

Коли я вийшла на вулицю вже було доволі пізно. Автівку залишала на стоянці та пішла на автобусну зупинку. Їхати мені було не дуже далеко, але й пішки у такий час самій йти не хотілося.

Почав накрапувати дощ. Погода восени завжди непередбачувана.

Біля зупинки мою увагу привернула дівчинка. Худорлява з білявим волоссям у смішній жовтій шапці та червоному пальто. Вона міцно притискала до грудей зайченя та схлипувала. Поруч з нею стояв чоловік та щось шепотів їй. Високий, худорлявий, але дуже втомлений, він тримав у руці пакети із супермаркету.

- Рита, мила моя. Я знаю, що ти втомилася, я теж. Зараз прийдемо додому та будемо вечеряти. Я купив твої улюблені ковбаски…