Кохати не можна забути

Глава 15

Олександр.

- Оксано, - видихнув я, обіймаючи кохану на сходинках лікарні, ледь скинувши маски та халати. Як же вони вже набридлі за ті дні, - ти не передумала?

- Ні, - відповіла вона, цілуючи мене в губи. – Я хочу, щоб ти був поруч. Хочу готувати тобі сніданки та вечері.

- Поїхали додому, - прохрипів у відповідь, відчуваючи як палає всередині вогонь кохання. Вона оживила мої почуття, розморозила мою душу та зігріла серце. І я не можу опиратися своїм бажанням. Вона зайняла всі мої думки.

Всю дорогу я милувався нею, мріяв та подумки будував плани. Після виписки Рити, я хотів лише одного – жити разом. Разом прокидатися та засинати. Я впевнений, що дочка не буде проти. Я відчував, що й Оксана тягнеться до мене. Хвилювало лише одне - чи не занадто швидко розвиваються події?

Машина припаркувалася біля її будинку. Я вийшов першим та допоміг вийти Оксані, подавши руку.

- Добрий вечір, - кивнули ми сусідці, що виходила з під’їзду.

- Вітаю, Оксано, - вона змірила мене вивчаючим поглядом та покачала головою. Байдуже. Нехай думає, що заманеться.

- Ось ми й вдома, - прошепотіла вона, зачинивши двері на замок та обіймаючи мене за шию.

- Так, - торкнувся її губ гарячим поцілунком.

- Ти голодний? – спитала вона, важко дихаючі, перериваючи солодкі миті щастя.

- В якому сенсі? – хитро примружившись, подився на неї.

- Я сенсі їжі, - Оксана зняла пальто та взуття. – Проходь, розташовуйся зручніше.

Скинувши верхній одяг та кросівки, пройшов в кімнату, влаштувавшись на диванчику. Мені на ноги тут же заскочив Марсік.

- Здається, голодний тут лише кіт, - почухавши його за вухом прошепотів їй.

Оксана посміхнулася.

- Хвостатих зараз погодуємо, - вона насипала корм в миску. - Але для тебе в мене теж щось є, - загадково посміхнувшись, Оксана відкрила холодильник, діставши сир та пляшку червоного вина.

- Гадаю, це точно те, що нам потрібно, - я підійшов до столу та відкоркував вино, розливаючи його по келихам. Оксана тим часом нарізала сир, дістала горішки та вазочку меду. Ми влаштувалися на диванчику, перед яким стояв журнальний столик.

- За нас, - сказала вона, піднімаючи келих.

- За кохання, - підтримав я, роблячи ковток. Солодкий напій з терпкуватим післясмаком обпалив горло.

Ми годували один одного сиром та горішками, пили вино, розслабляючись та скидаючи напругу дня.

Цілувалися шалено та палко, виплескуючи назовні свої почуття. Я відчував, що мені дедалі складно стримувати свої бажання. Я жадав більшого, мені кортіло злитися з нею в єдине ціле, палати у вогні кохання та розчинятися у стародавньому танці…

- Кохаю тебе, - шепотів їй, а мої руки вже пробиралася під її одяг, пестили її тіло.

- І я тебе кохаю, не зупиняйся, Алексе, - попросила вона.

- Ксю, - прохрипів у відповідь, - я буду дуже ніжним…

 

 

***

Оксана.

Його дотики, поцілунки зводили мене з розуму. Я втратила відлік часу, насолоджуючись теплом й ніжністю, які він мені дарував.

Ми влаштувалися на дивані, що був доволі широкий та зручний. Вино допомогло мені розслабитися та довіритися Олександру. Я і боялася близькості, і в той же час бажала розчинитися в ньому. Доволі довга перерва давалася взнаки, але я відчувала зокрема і його бажання, тож просто дозволила чоловіку показати своє кохання, навчити мене знову відчувати гострі та давно забуті відчуття пристрасті. Вогонь кохання палав у наших душах й тілах. Ми вивчали один одного, поступово позбавляючись одягу, розпалюючи ласками, ніжними словами, дотиками й нарешті возз’єднавшись у тандемі стародавнього танцю, я відчула, що саме він і є моя справжня загублена половинка. Ейфорія щастя, немов цунамі обрушилася на нас, огортаючи куполом любові та ніжності.

- Ти неймовірний, - прошепотіла я, погладжуючи його по щоці, розтворячись у вірі його ласкавих очей.

 - Моя ніжна дівчинка, дякую, - він знову потягнувся за поцілунком.

Ця ніч остаточно зблизила нас, віддаючи один одному накопичене за роки кохання, втомлені, ми заснули в обіймах, вже перебравшись до спальні.

 

 

 ***

Олександр

Прокинившись, я виявив що Оксани поруч немає. Проте Марсік муркотів, влаштувавшись в моїх ногах. Кіт довіряє мені. Це гарний знак. Але ж де моя кохана?

Ця ніч була неймовірною. Пристрасною та гарячою. Ніжною та солодкою. Ми ніби дві половинки, що зустрілися та нарешті возз’єдналися.

Вдягнувшись, вийшов із спальні. Вона була лише в одній футболці, крутилася навколо плити.

- Доброго ранку, кохана! – підійшов до неї обіймаючи. Її волосся, ще було мокрим після душу.

- Доброго ранку, - посміхнулася вона, – Виспався?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше