Чим відрізняється Геркулес від Геракла?

Муха билась у вікно.

Лосьёонов сидів і думав і, якби він був без трусів і з ним в палаті лежав би скульптор Огюст Роден і поет Тарас Шевченко, то один би висік «Мислителя», а другий написав би «Думи мої думи».

- Тук-тук, ет я Почтальйон Печкін, - сказав Здравкін, увійшовши до кабінету, - приньос заметку про вашого мальчика.

- Ми ж вас за бутилкою посилали, - сказав Лосьйонов, обміняв ха на ха-ха.

         Моя твоя не понімати. 

- Що ж, - подав голос Здравкін, - як сказав Бернард Шоу : «Інколи треба розсмішити людину, щоб відволікти її від наміру повіситися».

         Взагалі-то великий драматург сказав, що «Інколи треба розсмішити людей, щоб відволікти їх від наміру Вас повісити», та Миколі було рівно, що Ірвін Шоу, що Бернард.

         Здравкін поставив табурет напроти Миколи і сів, щоб спитати:

- Чим відрізняється Геркулес від Геракла?

         Микола дивився на лікаря, як людина, чиє життєве кредо, вірш Ліни Костенко:

         «Життя іде і все без коректур…».

         Лікар, мав намір змінити його на крилатий латинський вираз:

«Veni, vidi, vici».

Микола нікуди не хотів йти, нікого не хотів бачити та перемагати.

- Так от, - не здавався лікар, - мати кормила Геракла кашею «Геркулес», і він став сильний і всіх переміг.

         Настала Миколина черга моя твоя не понімати.

- Я ваша мати, мій метод ваш «Геркулес», ви мій Геракл, - пояснив лікар.

- А де у вас тут суть?

- По коридору на право, - сказав лікар, не втрачаючи надії відволікти пацієнта від самогубства.

         Микола встав з ліжка і, як запізнілий глядач у театрі, проліз повз лікаря і направився до виходу.

         Лікар, аби зупинити пацієнта, сказав:

- Ви знаєте, а бородач мав сенс…

- З ким? – перебив Микола, і давши лікарю час на роздуми, пішов по коридору на право.

- Збоченець!!! – закричали жіночки.

- Чоловічий з ліва! – крикнув лікар, та пізно.

         Микола отримав по голові книжкою: «Введення в психоаналіз».

- Люба моя, - осудливо хитаючи головою сказав лікар медсестрі, - ви ж медичний робітник.

         Миколу занесли у палату і непритомного поклали на ліжко.

- Далі я сам, - сказав лікар санітарам.

         Здравкін зачинив двері, сів біля Миколи, і сказав:

- Що ж будемо вважати, що ви дали згоду на примусове лікування від невдалого життя, - сказав Симптом Шизович.

         Микола відкрив очі.

- Спать! – крикнув лікар, і смачно луснув пацієнта книгою, що забрав у медсестри.

         Микола пройшов бойове хрещення у психоаналіз.

- Тільки мій голос, - монотонно мовив лікар. – Сконцентруйтеся на диханні та повторюйте за мною.

         Микола дихав і повторював:

- Я звертаюся до всесвіту і прошу показати мене в минулому житті, яке стало причиною мого самогубства.

- Що ви бачите голубчику?

- Маєток.

- Ким ви себе бачите у маєтку?

- Кріпаком.

- Ваше ім'я?

- Кохан.

- І кого ви кохаєте?

- Панську доньку Ліку.

- Антересно, продовжуйте…

         Ліка була єдиною донькою в родині. Батько, пан Владгрош овдовів, та єдине, що він цінував ліпше за гроші, так це доньку. Любов батька цяцькалась із забаганками капризної доньки. Коли він приносив їй якийсь смаколик чи цукерку, то вона, замість того щоб радіти супила брови й дула губи.

- Донечка, тобі що не подобається гостинець?

- Ні! – топнувши ногою відповідала донька, після чого схрестив руки відверталася від батька.

- Так чого  ти хочеш?

- Цукерку в цукерці з цукровою начинкою.

         «Ти їй місяць з неба, та бач їй не подобається що він жовтий!», - сказав би  батько і дав би добрячого дубця.

         Та не Владгрош.

- Кохан! – крикнув пан кріпака, що завжди мав клепку як вгодити капризній Лікі.

         Чорноброва красуня, наймичка на ім'я Кшися, почувши кого кличе пан Владгрош, вибігла в коридор, що вів до панського кабінету і стала так, ніби їй горить мити підлогу. Кшися хотіла, щоб  Кохан налетів на неї ненароком. Та замість Кохана, від якого, у Кшисі все набухало, дівчині зробив «Уф», Гришко,  мерзотний тип, завжди голодний полапати.

         Гришко, прислонив дівку до стіни і збуджено дихнув їй в лице словом «Голубка».