Коли душа сягає неба...

"Виклик серцю & Поклик серця" / Народжені натхненням

Виклик серцю & Поклик серця 

ЖивемО ми яскравими мріями,
Не підозрюючи ні найменшої фальші.
Та коли обпечемось - тоді вже намірено
Біль душі спішимо приховать. А що далі?
...Хай оте все несе течія та нестримна...
Без обов'язків. Ми... Без імен. Не важливо.
Ніч лише. Лиш забутись. Немає вже сил.
Білий рояль. Мелодія сердець. І нас накрило...
Ранок. Сонце. Квіти. Трепет в серці. 
ЗдАлось, що це сталось неспроста.
Мить прозріння. Невже в усе це 
Можна втрапить? Зникуть треба "без прощай".
***
Доля знову невпинно стежини малює:
То перетин, то розхід, то знов їх спліта...
Плани всі несподівана зустріч руйнує -
Відчуття неоднозначні в душі залиша...
***
Утекти. Розчинитись. Зректися від мрії.
Все забути. Знов жити. Подалі. Сміливо...
І знов зустріч. Зухвальство плазує, як змії.
Не можна піддатись. Втекти... та чи можливо?
Від серця свойого хіба можна втікати? 
Чомусь забуваєм дослухАтись до нього.
Знов виклик... Опертись чи прийняти?...
Виклик серцю?... Спробуймо. Готово!

***

Яку тривалість має щастя у житті?...
Роки? Години? Може, мить?
Хто править долями? Невже згори?..
Не вірить серце - надією горить...

Ти кинув виклик - я мужньо прийняла.
Повірила в  щастя, в незламність почуттів.
Лиш мить - назад немає вороття...
Це не моя помилка - ти вірить не схотів...

Жорстокість усмішку твою замаскувала.
Страшний ти в гніві. Хіба все ж здатен на таке?
Не вірила, поки сама не переконалась...
Такий чужий, хоча і рідний... Та це все пусте...

Знов виклик пропонує мені Доля...
Приймаю без вагань - стерплю, переживу,
Сил додає кровинка РІДНА, МОЯ:
За ради зустрічі, обіймів на усе піду...

А серце кличе, не приймає правил:
Бо хтось затіяв не дитячу гру...
А серце вірить, хоч болюче ранене:
Не винні ми - і вихід я сама знайду...

І знАйду там, де виходу немає.
Мені не страшно: відчуваю, що ми разом.
РазОм у діях, в поглядах, в стражданні...
А Поклик серця - наш коваль, що об'єднав назавжди...

 

Присвячено книгам "Виклик серцю" та "Поклик серця" надзвичайно талановитої Ольги Сови.

______________

Ці рядки такі ж нестримні, як герої книг.

Такі ж уперті, що десь ні ритму, ані рими не хотіли

Що ж зробиш? Звісно виключення - і лише для них...

Хто читав і прочитає, відчує й зрозуміє ці пориви...







 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше