Коли душа сягає неба...

Врятуй мене ще раз / Народжені натхненням

Для Ельвіри - головне довіра

Ти здався. Розбив усі мрії ураз.
І зрадив справжні свої почуття.
Так просто відрікся від щастя, від нас...
Я прийнялA... й назад немає вороття.

Чому мене переслідуєш знову?
Чому дихнути вільно не даєш?
Чого ти прагнеш? Надієшся чомУ?
Хіба повернеш час і рани заш'єш?

Ти втратив так легко свій шанс,
Не схотів опиратися супроти долі...
А я назавжди забуду про "нас" -
Не моїм головним ти є героєм...

І серце змушу зрадливо мовчать,
І маску байдужості не раз одягну.
Я знаю, що зможу прийнять почуття
Лиш того, хто не зрадить, не лишить одну.

Та відпусти, благаю щиро, не муч...
Будемо друзями лиш на показ...
Ти вибір свій зробив... То знов чому?
Чому захищаєш? Від кого в цей раз?

Ти втратив довіру - її не вернеш,
Як втративши душу - задумайсь на мить...
Хіба у житті не існує тих меж,
Перетнувши які, зруйнується світ?

Та ти не чуєш... Безумства затіяв.
Що ж, сподіваюсь, це жартома...
Знов минув грань... Необдумані дії...
Чому рятувати тебе маю я?

Так, я відважна, зАвжди була вірна собі...
Вірна своїм поглядам, своїм словам...
Чому доводиться здаватися у грі,
Котру КОХАННЯМ звуть на все життя?

Присвячено книзі "Врятуй мене ще раз" талановитої Лореін Владислави.

_______________

Сподіваюсь, зуміла правильно зрозуміти Елю та передати її почуття...

Марічка Мельник

Подобається

#3218 в Різне
#850 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись