Коли душа сягає неба...

Непомітно підкралася осінь...

Непомітно підкралася осінь,
Прохолодою ніжно дихнула в плече,
Заплітаючи свої барвистії коси,
Золотом все прикрашає земне.

Непомітно зайшла у наш сад
І по-господарськи там хазяйнує:
То вмиває росою рясний виноград,
То в червонії щічки яблука цілує...

Непомітно торкнулась верхівки дерев,
Доброзичливо посміхнулась красі,
Намалювала хмаринки в блакиті небес
Й сонечком лагідним огорнула усіх.

Непомітно проникла до нашого двору
І мереживом бабине літо спліта.
П'янко змушує зупинитися знову -
Й зачерпнути на згадку тепла...

Марічка Мельник

Подобається

#3218 в Різне
#850 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись