Коли душа сягає неба...

Я вийду на сцену зіграти життя...

***

Я вийду на сцену зіграти життя
Не знаю, яка моя роль...
Шанс такий лиш один і антракту нема...
...Ось відлік зворотній, мотор...

Ця гра - виживання: чи - ти, чи - тебе...
І байдуже, скільки є знань за плечима.
Переможець отримає більше, ніж все,
А той, хто зламався - хай не шукає причину. 

Я буду вслухатись до голосу серця
І тихо, розмірено прийму цей виклик.
Я буду черпати наснагу з джерельця,
Щоб вистоять гідно - до сцени вже звикла.

Потрібно умить розмотати клубок, 
Щоб подальшу стежину знайти... 
Зводжу я погляд до неба й зірок -
В них знайду спокій і шлях до мети.

Тільки знайшла край мотузки - і щем
Полум'ям в серці віддався пекучим.
Знов небезпека Дамоклевим мечем
Випробовує стійкість мою і рішучість...

А Вибір подумати часу все ніяк не дає, 
Бо прагне уперто невпинності дій.
А Доля сміється, розкидавши пазли усі,
Сховала їх у тумани на стежці до мрій.

Я впевнено йтиму крізь подих туманів густих, 
А сонця софіти освітять мій обраний шлях.
Ті пазли зберу - і досягну життя правди-мети 
Бо Віра незламна віддзеркалює страх.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше