Коли душа сягає неба...

Два світи...

В мені зіткнулись два світи,
Немов дві постаті крилаті.
І кожен прагне першості і висоти...
То як навчитися балансувати?

Один омитий сонячним промінням
І скупаний у крапельках роси,
Він бачить Всесвіт крізь сумління
Й любов'ю скроплює стежки.

А інший - переляканий, немов дитина,
Котрій так хочеться черпнуть тепла.
А інший, наче темрява накрила,
Шукає підступ в діях та словах.

Той перший світ завжди цвіте казково -
Й в усьому убачається краса.
Той перший світ і милий, і чудовий,
І лагідний, і щиро вірить у дива.

Та другий враз все смутком огортає,
Бо іншого не вміє серцю дарувать.
Завжди зневіру і гострий біль черпає,
Щоб і про нього я не сміла забувать.

Ось так із дня у день вирує битва:
Котрий з світів посяде першість?
Та, поки серце в грудях б'ється,
Урівноваженість єднає Всесвіт...

Марічка Мельник

Подобається

#3218 в Різне
#850 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись