Коли душа сягає неба...

*****

Ти так і не читаєш моїх віршів,
Котрі говорять серцем і душею.
Ти так і обіцяєш... та не більше...
А я втомилась буть між небом і землею...

Ти так і не читаєш - і мене не розумієш:
Я стільки намагалася прийняти все...
Хотіла б стерти пам'ять, щоб глибока амнезія
Заповнила собою те іще болюче і живе...

 

*****

А серце біль скував до оніміння
І душу зціпила непроглядна печаль.
Де шукати вихід-спасіння?
Коли розірветься обманів вуаль?

Залишить, як є, я не хочу й не в змозі:
Занадто коротке й мінливе життя...
Один лише порух - нам не по дорозі...
Одне лиш коротке й безжальне Прощай...

 

*****

Чому оте омріяне кохання 
Болить у грудях і пече вогнем?
Чому воно - суцільне лиш страждання?
Чому гірке і скроплене сльозей дощем?...

Чому оте оспіване віками
Скувало холодом і заніміло?
Чому живе нерозуміння межи нами?
Чому...? А серце щастя так хотіло...

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше