Коли душа сягає неба...

♡☆♡

Раділа...
щодня усміхаючись світу...
Хотіла...
все осягнути, все вміти...

Шукала...
шлях для втілення мрії...
Чекала...
аби справдити свої надії...

Так жила...
світ обійнявши душею...
Любила...
серце віддавши без жалю...

Пізнала...
що таке щастя і смуток...
Тікала...
щоб упіймав хтось за руку...

Попалась...
у пастку любові так влучно...
Старалась...
у всьому бачити щастя минуче...

Зловила...
його за найтоншую нитку...
Молилась...
щоб довше насититись миттю...

Злітала...
на крилах кохання до неба...
Всміхалась...
найкраще ввібравши у себе...

Співала...
душа моя й серце раділо...
Бажала...
лишитись назавжди у твоїх обіймах...

Не ждала...
від долі такого підступу...
Не мала...
права, та опустилися руки...

Ридала...
до крові кусаючи губи...
Не знала...
що любов буває і згубна...

І мліла...
як спогади болем ятрили...
Хотіла...
щоб рани на серці зажили...

Діждалась...
знов сонце приносить на щастя надії...
Зізналась...
в душі, вінайшовши рятунок і віру...

Розкрила...
серце своє і розправила крила...
Розцвіла...
і все по-новому щасливо ожило...

Марічка Мельник

Подобається

#3219 в Різне
#851 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись