Коли душа сягає неба...

Згорток ЩАСТЯ☆♡☆

В шаленім ритмі нас жене життя
І з кожним днем зростає ця лавина:
Робота, справи, плани в майбуття...
Змигнути оком - вже прожито половину.

І ми так стрімко прагнемо зростати,
Що непомітно падаєм душею...
А десь чекають сивочолі батько й мати,
І моляться за нас із ранньою зорею.

Ми обіцянками щоденно їх годуєм
"Приїду, хай втрясеться тут усе..."
Але життя підступне й знов вирує...
Та серце материнське вірить, жде...

І в мить, як нас розділить незворотність,
Ми знайдем час і прийдем в рідні стіни...
І жаль, що мамин образ вималює спогад,
А серце знов відчує те тепло тендітне.

Впаде у вічі зготрочок на андресолі.
До рук його узявши, скотиться сльоза,
Бо там, на фото, всі ми усміхались долі,
Щасливі були й непідробна радість та.

Ураз огорне аромат батьків, дитинства
І хліба свіжоспеченого ми відчуєм смак.
І знову до життя любов проснеться.
А згороток з фото - щастя талісман...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше