Коли душа сягає неба...

От якби птахою вільно у небо злетіти...

Скільки прекрасного є в цьому світі, 
Скільки незвіданих ще існує стежин...
От якби птахою вільно у небо злетіти,
Мабуть, спинився б стрімкий часоплин...

Враз огорнутися ніжним повітрям
Й, замилувавшись красою Землі,
Тішитись змінам найменшим, як діти,
Що успіху вперше досягнули самі.

Високо-високо в небі кружляти,
Волею й тишею впившись досхочу,
З променем сонячним бавитись-гратись,
Потайки щастю піддавшись охоче.

Вільно розправити крила й вдихнути
Те безмежжя свободи... А потім
Стрімко зірватись донизу й відчути
Стукіт у грудях, затамувавши свій подих...

От якби птахою вільно у небо злетіти
І часоплин хоча би на мить зупинити...
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше