На околиці містечка оселився скромно ліс. Він зростав і красувався не однин десяток довгих літ. Ліс стрічав весну - і гідно свої бруньки розпускав. То радів він, бавлячись із вітром, то весняними дощами умивавсь. Вже листочками шумить ліс, розмовляє, гомонить і шепче щось, співа. Це він літо плідне зустрічає, ось розквітне вмить - уже пора. А за тим пахучим, кольоровим цвітом збагатився ліс плодами. Ось і золото посипалось над світом - осінь їде з своїми дарами. І, здається, наче радісно навколо: різнобарвними тут стали всі дерева. Але ранок не приніс тепла, лиш холод і тумани, і дощі, й "курли" останнє з неба. Закрутилися листочки у осіннім вальсі і повільно приземлилися - сумні. Попрощався ліс із ними, та й зостався Вже задуманий, самотній - вдалині... Про що задумавсь, ти, осінній ліс? Про що ти мрієш? Чого прагнеш-ждеш? Прийшла зима, скувавши все... Ти не журись, морози зникнуть - й до тебе знов весна прийде...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
