Коли душа сягає неба...

Не треба вибачень...

Не треба жодних вибачень - уже занадто пізно: 
Слова, недбало кинуті, потрапили у душу,
Обпікши шлях до серця, вмившись слізьми,
Зернятком болю проростали самотужки...

Не треба вибачень: уже відрізано
Ті ниті, що нещадно так тягли на дно.
Забуду! Вже синулося... І вперше вільною
Себе відчувши, теж розправлю зранене крило.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше