Коли КІлери Нудьгують

ПЕРЕМОЖЕЦЬ НЕ ОТРИМУЄ НІЧОГО

В страшній нічній бійці Мишка з Язичником перемогла примітивна зоологія. Попереджений своїми звіриними інстинктами про небезпеку нападу з боку безпрєдєльщика Кагановича, Мишко повсякчас носив із собою під піджаком від "Діора" той страшний мисливський ніж, що подарував йому взимку на день народження Микита. "Кабана в лісі таким тесаком легко різати", - весело думав про себе Мишко щодня, одягаючи на свій армійський ремінь піхви від цього майстерно зробленого "міні меча"  (Gladius — древньоримский короткий солдатський меч, який рядові солдати носили біля правого стегна)). Його, як і всіх інших десантників, учили вбивати - швидко та автоматично - будь-якою зброєю "не наших" людців...

Тож він майже ненароком убив Язичника, убив автоматично, як робот-убивця, зреагувавши на небезпеку при першому ж шереху. Убив у перші секунди підступного нападу Язичника, який звик різати беззахисні свої жертви мовчки, одним потужним і майстерним ударом. Але тепер Мишко насадив залізне серце кілера на свій мирний клинок, заскочивши злодія зненацька. Щоб не фонтанувала ворожа кров, цей рятівний ніж-gladius зі свого нападника Мишко свідомо срочатку не виймав, хутко аналізуючи всю ту жахливу халепу, до якої так зненацька потрапив...

Чомусь перше, що йому спало на гадку, це була підла тактика самок-мавп: якщо вони мали законний секс із своїм "чоловіком", престарілим вожаком зграї, то дико і гучно кричали в мить збудження. Зате молодим голодним павіанам, вигнаним з ревнощів самим вожаком зі зграї куди подалі, ці ж хитромудрі самки віддавадися за дальніми райськими кущиками абсолютно мовчки (як результат, з'ясували генетики, дві третини приплоду у спритних самок було саме від молодиків, а їхні бастарди-мавпенята були вдвічі здоровішими за справжніх нащадків старого ватажка)).

Тож Мишко раптом вирішив якоюсь мірою повторити хитрість мудрих мавпячих сучок. Він вирішив ... сховати якнайдалі труп Язичника, корінного одесита,  колишнього матроса Чорноморського флоту, який продовжував героїчно стискати в руці свій офіцерський морський кортик (Язичник обожнював цей клинок 60 см завдовжки, що належав його діду-фронтовику: колись ця улюблена зброя піратів була ідеальною для сутичок у стіснених корабельних просторах; крім того, кортик можна було швидко вийняти, перейшовши на палубу ворожого корабля).

На те, щоб підняти цим кортиком люк міської каналізації, у Мишка пішла хвилина. Потім він тихенько опустив мускулинного і вже майже холодного Язичника в той люк головою вниз, вихопивши з його тіла на ходу свій мисливський ніж. Слідом за мертвим тілом ворога Мишко шубовснув, як непотріб, у мутну воду каналізації  кортик, потім щільно закрив люк і сів перекурити прямо під теплою стіною найближчого будинка.

Так поводитися його навчив один дуже досвідчений генерал КДБ. "Ніколи нікуди не біжи у випадку шухера, - казав мудрий ветеран за чаркою, а точніше за великим стаканом, - "Мовчки сядь десь у темному кутку, і хай твої противники-лиходії бігають, як скажені, вони тебе просто похапцем не помітять. А ти сиди та думай, добре думай, що робити далі!"
Тож Мишко інтенсивно палив свій "Мальборо" та думав. Перше. Каганович, не дочекавшись рапорту свого кілера, на певний час заляже на дно, втече на свою яхту на Сардінію. Друге. В прокуратуру йти не можна: там у Кагановича в родичах сам генеральний; тож вбивство в рамках самооборони перекваліфікують хоч у озброєний гоп-стоп; або придумають сцену ревнощів, підставляючи якусь повію як коханку одночасно журналіста та бізнесмена (кілер напевне числиться торгашем десь на "сьомому кілометрі"). Адже немає нічого гіршого, ніж сидіти на кукані в нашої постсовкової прокуратури. Третє. Треба зайти врешті-решт додому, тим паче що до рідного під'їзду - кілька метрів, зібрати документи, гроші, шмотки у валізу та тікати на певний час з Києва від гріха подалі.

" Авто. Потрібен автомобіль, простий і непомітний", - ця думка на перекурі стала для Мишка головною. "Але де поділася тачка кілера? Адже вона повинна стояти десь неподалік, з заведеним двигуном і ключем запалювання", - ця друга розумна думка визначила всі подальші дії Мишка. На його щастя, ковідні карантини прибрали зі столиці як натовпи безпечних гуляк, так і вуличне освітлення. В Пассажі було темно, як у афроамериканця вночі на плантації. Рідкісні відеокамери були завбачливо знищені Язичником...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше